Одна притча розповідає про вчених мужів, які зібралися, аби з’ясувати, де саме живе Бог. Один з них сказав: у природі, звичайно! Старий мудрець з їхнього товариства посміхнувся і заперечно похитав головою. Тоді відповів єврей, який був серед них: у храмі, у цьому немає жодного сумніву. Його поспішив виправити мусульманин: у мечетях, звісно. Християнин відчув потребу сказати: а я вважаю, що в церквах. Однак старий мудрець і далі не погоджувався з ними. Нарешті він промовив: «Бог перебуває всюди, куди ми Його впускаємо».
Але й мудрець іноді може зустріти мудрішого від себе. Одного разу він побачив юнака, який ішов прогулятися лісом. «Що ти там робитимеш?», – запитав він. – «Я йду зустрітися з Богом», – відповів юнак. «Але ж Бог є всюди», – слушно зауважив старий мудрець. На що юнак відповів: «Так, Бог перебуває всюди, але я не всюди один і той самий. Найлегше мені відкривати Йому двері душі саме в лісі».
Щоденний стрес надто часто перешкоджає людині цій зустрічі з самими собою і з Богом. Усамітнена прогулянка серед спокійної та гостинної природи може стати сприятливою нагодою для того, щоб підвести певні підсумки і зустріти Бога в найпотаємніших глибинах самого себе. «Заглибся в самого себе, – писав святий Августин. – У глибині людини живе істина».