Матвія 16:21-23; 17:1-9
Настав момент, коли Ісус розпочав говорити Своїм учням про ціль Свого приходу на землю і як це відбудеться. Відтепер Спаситель неодноразово буде повторювати, що Йому потрібно буде піти до Єрусалиму, де книжники та фарисеї зроблять Йому багато зла, а потім уб’ють Його, розіп’явши на хресті. Але це буде не кінець, бо третього дня Він воскресне із мертвих. Учні вже бачили чудеса воскресіння, тож вони повинні були зрозуміти, про що говорить їм Христос. Але далі ми переконаємося, що вони не збагнули значення тих Ісусових слів.
Проте Його вірний та рішучий учень Петро, який вже відзначився в ходінні по воді, й цього разу не лишився осторонь. Він відвів Ісуса в бік і почав говорити Йому: «Господи, змилуйся над Собою. Нехай такого не трапиться! Ти ж твориш такі чудеса, зроби, щоб і цього не сталося!» Звісно, Ісус всемогутній Бог-Син, але ж Він і прийшов на цю землю, щоб постраждати й виконати волю Бога-Отця. На вмовляння Петра Ісус твердо відповів: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!»
Чому Ісус так сказав? Невже Петро став сатаною? Звісно що ні, Петро ні на кого не перетворився! Але учень допустив у своєму серці думки непокори Господній волі. Навіть із мотиву найбільшої любові до Вчителя, Петро допустив гріховні думки, що він краще за Бога-Отця знає, що робити Ісусу.
Дітки, будьте пильні, адже наші думки можуть суперечити Божій волі й дозволяти гріху непокори проникати в наше серце. Моліться, щоб Господь завжди давав вам чисті думки і слухняність Його волі.
Минув тиждень, і одного дня Ісус погукав окремо Івана, Якова та Петра піти разом із Ним на гору. Що це мало значити? Заінтриговані учні слухняно пішли за Христом. Вони всі разом піднялися на верхівку гори, де Ісус став і почав молитися. Аж раптом під час молитви вигляд Ісуса змінився: обличчя Христа сяяло й сліпило очі, одяг був білішим за сніг.
А хто ці двоє чоловіків і звідки вони раптово з’явилися біля Христа? Наче підіймалися тільки Ісус та три учні, а тепер їх всіх стало шестеро. Коли учні придивилися до двох мужів у сяючому одязі, що розмовляли з Ісусом, то пізнали Мойсея та Іллю. Але ж вони давно померли? Так, Господь забрав їх до Себе на небеса. А тепер вони зійшли, щоб говорити з Ісусом про ті сумні події, які на Нього чекали: про Його майбутні страждання і ганебну смерть в Єрусалимі.
Це видіння було таке славне і водночас таке страшне, що учні попадали долілиць. Тоді Петро, найсміливіший з учнів, сказав: «Господи! Як добре нам тут бути; зробімо три намети для Тебе, для Мойсея й для Іллі».
Коли Петро ще говорив, раптом зійшла хмара і пролунав Божий голос, неначе страшний грім загримів: «Оцей є Сином Моїм Улюбленим, Його слухайте!»
Після цього видіння зникло, й учні побачили Ісуса Таким, яким звикли Його бачити. Де ж поділися Мойсей та Ілля? Господь знову забрав їх до Себе.
Ісус попросив Петра, Якова та Івана не говорити про те, що вони бачили на горі, допоки Ісус не воскресне із мертвих. Але враження учнів від почутого й побаченого були такими яскравими, що вони не зрозуміли, що Ісус мав на увазі, говорячи «воскресне з мертвих».
Але всі троє, хоч як їм хотілося розповісти іншим, слухняно зберегли в таємниці Господнє Преображення, що відбулося на горі.
ЗАПИТАННЯ:
- Після яких слів Христа Петро вирішив дати Йому пораду?
- Як відповів Христос на слова Петра?
- Кого з учнів взяв Ісус із Собою на гору?
- Що відбулося на горі, коли Ісус молився?