ДОБРОДІЙСТВА СПОКУС

Спокуси, як бачимо, інколи є дуже прикрі, як прикрим є і кожне терпіння. Але, з іншої сторони, як терпіння є великим добродійством для нас, так добродійством є також і спокуси, коли б тільки ми навчились дивитись на них більше по-Божому і не бачили в них тільки лихо й нещастя. Адже спокуса ніколи не може бути сильніша, ніж сили та спроможності опертись їй. До того ж, ми завжди маємо з собою ще й допомогу Божої ласки. Це одне вже повинно підбадьорити нас. Бо що можуть зробити нам навіть армії злих духів і найважчі хмари спокус, коли гріх залежить не від диявола й не від його спокус, а тільки від нас самих, від нашої волі? Якщо ми, захищені всемогутністю Божої ласки та озброєні власною сильною волею, скажемо спокусі рішуче: ні, то ми не тільки не потерпіли жодної шкоди, але, навпаки, при кожній спокусі дуже багато скористали.

Бо ось які користі приносять нам спокуси:

  1. У кожній спокусі ми маємо золоту нагоду виявити перед Богом правдиву любов до Нього та нашу геройську відданість Йому.

Правдивий патріотизм – це не пусті промови про любов до батьківщини, і не той справжній герой, хто в теплій і вигідній кімнаті трудиться для рідного краю, а той, хто охоче береться і страждає за батьківщину і, навіть потрапивши в полон, не дасть себе заманити високими нагородами, не дасть зламати тортурами, щоб стати зрадником своєї держави та піти на службу до ворога. Чи не таке поняття маємо всі про правдивого патріота й героя?

Подібно є і з нашою душею. Не тоді ми є вірні Богові, коли говоримо або думаємо, що любимо Його. У тому можемо саме й помилятися. Правдива любов і вірність Богові буде тоді, коли щось промовлятиме до нашої тілесності сильніше, ніж суворі Божі закони, коли щось млосно-солодке й заборонене манитиме нас до себе й відтягатиме від Бога, коли опертись таким принадам буде нам справді важко, так важко, як терпіти й умирати за батьківщину.

Чи не повинні ми бути вдячними Богові за такі нагоди, в яких ми найкраще та найбільш переконливо можемо виявити перед небом і землею та навіть перед пеклом нашу відданість Богові і любов до Бога?

  1. Друга користь, яку можемо мати з кожної спокуси, – це зміцнення волі та чесноти.

Дерево під кожним сильнішим подувом вітру пускає свої коріння все глибше і глибше та зачіпляє їх за сильні скелі, щоб хуртовина не зламала та не вирвала його. Завдяки цьому – воно стає все могутніше й могутніше.

Так само може гартуватись та могутніти і душа під час бурі спокус. Кожний акт, яким вона противиться грішним принадам диявола, світу, тіла – це нове зміцнення волі, це сильніше прив’язання до Бога та Його заповідей. Як тілесний організм через працю і вправи м’язів стає здоровіший, міцніший і стійкішим на різні недуги, так і наша воля через боротьбу зі спокусами стає виробленою, сильною на пізніші небезпеки спокус. Вона стає здатною все з більшою легкістю приглушувати бунти природи; вона вільна від більшої схильності до земних і тілесних принад, стає родючим і благодатним полем, на якому легко приймаються, родяться й чудово розвиваються найшляхетніші квіти чеснот. Тоді наша воля стає і силою наших чеснот та, після Божої ласки, їх могутнішою охороною.

Чи можемо нарікати на спокуси, коли вони таку велику користь приносять нам?

  1. Третя користь зі спокус – це чудова нагода сплатити за наші давніші гріхи. Вони часто стають джерелом і причиною довготривалих та впертих спокус, інколи на все життя. Минуле любить пригадувати про себе дуже відчутно і не раз дуже покірно та підлесливо, щоб ще тільки один раз, останній раз, догодили тій, колись пещеній похоті. Спротивитись такій принаді спокуси і відмовити їй буває важко. Але саме тому, що воно дуже важко, то є більшим актом покути, ніж піст. Такою покутою вбиваємо саме ту похіть, якій колись найбільше догоджували, впокоряємо диявола саме там, де колись він так болюче впокоряв нас, та надолужуємо Богові, уярмлюючи саме те, що колись так бунтувалось проти Нього та робило Йому кривду.

Крім того, наші давніші гріхи, хоч і висповідані, часто залишаються неспокутувані. І Бог силує нас боротися, трудитися, терпіти і таким чином покутувати за давніші гріхи, які і сьогодні відчутні.

  1. Четверта користь із спокус – це прославлення Бога.

Спокуса набагато сильніша і живіше промовляє до нас, ніж холодні та суворі Божі закони. Коли ж ми таки більше слухаємо Бога і Його законів, коли ми все ж таки готові швидше боротися й терпіти для Бога, ніж піддатися спокусі, тоді це викликає подив цілого неба, засоромлює диявола і сильно заохочує ближніх. Адже ж ніхто не дивується нам, коли ми чесні. Але не одна людина зверне на нас увагу й буде заздрити, коли бачить, що ми зберігаємо чистоту і вірність Богові серед великих труднощів і небезпек, в яких пропадають і гинуть тисячі слабких. Приклад нашої чистоти і витривалої боротьби за неї, приклад нашого пильного вживання охоронних засобів потягне за собою не одну душу, яка також навчиться мужньо боротися проти гріха, запевнить собі спасіння і прославлятиме Бога.

  1. П’ята користь із наших спокус – це збільшення заслуг та щастя в небі.

Візьмімо для порівняння дві душі, які однаково ревно служили Богові. Одна з них майже не має спокус, вона остерігається будь-якого гріха й усе її життя повне добрих вчинків. Вона витриває в Божій ласці аж до смерті, а у вічності її чекає велика Божа нагорода. Друга ж душа також ревно остерігається різного гріха, але її життя повне спокус, боротьби й терпіння. Давніші гріхи і найновіші умови, в яких вона живе, на кожному кроці тягнуть до гріха. Все, що вона читає, що бачить, чого діткнеться, – все наводить на неї нечисті думки, бажання, уявлення і почуттєві подразнення. Вона мусить безустанно важко боротися проти того всього, і тільки один Бог знає, скільки вона терпить і скільки геройства виявляє в тій боротьбі.

А тепер запитаймо самих себе, котра з тих двох душ більш жертовно, досконало та героїчно любить Господа Бога? Котра з них матиме більше заслуг перед вічністю? Немає сумніву, що друга, життя якої позначене безустанним розпинанням себе на хрестах терпінь і боротьби з любові до Бога. Її значно перевищують заслуги першої. Бо ж чи не більшими є заслуги вояка, що страждав за батьківщину на полі бою і терпів пониження, душевні муки й фізичні тортури в полоні, ніж заслуги цивільного громадянина й ревного патріота, який трудився для своєї батьківщини в спокійній, теплій і вигідній кімнаті?

Ось як Божа Премудрість гарно вміє обернути зло на добро. Як ненависть і насильство людей над Христом Бог обернув на спасіння людського роду, так і ненависть та спокуси диявола Він обертає на побільшення заслуг і вічної слави для Своїх слуг. Щойно на другому світі ми побачимо і зрозуміємо, який предобрий був Бог і як мудро провадив нас, коли і наші спокуси, і нашу безустанну неспокійну й гірку боротьбу, Він зумів так дивно обернути на прославлення в небі, хоч на землі ми того не бачили, не знали й не розуміли.

От які чудові користі можемо мати від спокус, якщо навчимося бачити в них щось більше і краще, ніж гірке нещастя і небезпеку для гріха.

Тому не знеохочуймося нашими спокусами й не будьмо сумні, а з великим серцем і жертовністю змагаймося з Божим ворогом та ворогом нашої душі, з дияволом та його спокусами. Бо ще ніколи не засоромився той, хто уповав на Бога, ще ніколи не програв боротьби той, хто щиро користав із Божої допомоги в боротьбі за Божу справу.

КІНЕЦЬ

Попередній запис

ЗАНЕПОКОЄННЯ ПІСЛЯ СПОКУС

Наступний запис

Вступне слово