Щоб чоловіки зрозуміли універсальність нарікань своїх жінок, я хочу описати один епізод, лише цього разу ми розглядатимемо реальних людей, замість вигаданих прототипів. Далі я подаю листа (дещо зміненого, щоб не називати автора), який репрезентує одержані тисячі інших.
«Шановний докторе Добсоне!
Я прочитала вашу книжку «Що дружини хочуть, аби їхні чоловіки знали про жінок». Ця книжка про мене. Особливо та частина про низьку самооцінку. У сучасному світі, коли багато жінок працюють, інколи дуже важко почуватися гідною поваги людиною, якщо ти не ходиш на роботу. Деякі зневажають матір, таку як я, яка весь час присвячує дітям та сім’ї. Але я знаю, що Христос так не вважає, і це для мене дуже важливо.
На жаль, я не змогла переконати чоловіка прочитати вашу книжку, і проблема не зникла. Дуже важко спілкуватися з чоловіком, коли я повинна змагатися з телевізором, дітьми і роботою. Коли він їсть, а це час для розмови, то мусить слухати новини на радіо. Він не приходить на вечерю, бо працює з 3-ої дня до 11-ої вечора. Я би дуже хотіла, щоб чоловік послухав вашу програму «Сім’я – це головне», але він не погоджується.
Чоловік не дозволяє відвідувати заняття з вивчення Біблії (я присвятила цьому один рік), пояснюючи: діти підхоплять хвороби від інших дітей. Звичайно, я знаю: це не основна причина. У мене син двох з половиною років та тримісячна дитинка, і я відчуваю потребу в оточенні дорослих людей. Сподіваюся, що буду далі молитися.
Будь ласка, транслюйте й надалі свою чудову програму. Було би добре, якби з’явилася ще одна програма, присвячена стосункам між чоловіком та дружиною, особливо спілкуванню між ними. Дякую, що вислухали мене».
Ще одна жінка передала цю записку після мого виступу. Вона стосується багатьох сімей.
«Чи можете поговорити про таке? Наш татко приходить додому, читає газету, вечеряє, приділяє час телефонним розмовам, дивиться телевізор, приймає душ і вкладається спати. І так щодня. Без змін. У неділю ми ідемо до церкви, потім повертаємося додому. Ми лягаємо спати, і тоді знову починається робота в понеділок зранку. Нашій донечці дев’ять років, а ми не спілкуємося, і все життя минає в такому монотонному ритмі.»
Читачі-чоловіки скажуть: «Якщо жінки хочуть спокійнішого способу життя, відсутности матеріялізму і романтики від чоловіків, чому вони просто не скажуть їм про це?». Проте вони таки кажуть про це. Але чоловікам дуже важко «почути» жінок із декількох причин.
Я пам’ятаю ту ніч, коли мій батько проповідував на службі просто неба, на якій котів та собак було більше, ніж людей. Під час проповіді величезний кіт вирішив покуняти на сцені. Сталося неминуче: мій батько відійшов на крок і наступив прямо на хвіст. Кіт немов сказився, вчепився кігтями в підлогу, намагаючись звільнитися з-під батькової величезної стопи. Батько під час проповіді вмів дуже сильно сконцентруватися, тому нічого не зауважив. Під його стопою був хвіст кота, який вчепився кігтями в килим і волав про допомогу, але каблук залишався на своєму місці. Пізніше батько сказав про те, що здалося: мабуть, це машина загальмувала неподалік на повороті. Коли врешті батько звільнив хвіст, не підозрюючи, що трапилося, кіт втік зі швидкістю ракети.
Ця історія характеризує типові ситуації в багатьох сучасних шлюбах. Жінка кричить та волає в нікуди, корчиться від болю, але чоловік не помічає її. Він занурений у свої думки, не усвідомлюючи, що лише один-єдиний крок вправо чи вліво може покращити критичну ситуацію. Я не припиняю дивуватися, яким глухим може бути чоловік за таких обставин.
Я знаю гінеколога, який емоційно не лише глухий, а ще й німий. Він зателефонував моєму другу – також лікарю в галузі акушерства і гінекології. І попросив про послугу.
«У дружини біль внизу живота, і сьогодні це їй дошкуляло, – повідомив він. – Я не хочу лікувати своєї дружини. Може, би ти її подивився?»
Мій друг попросив лікаря оглянути жінку, і там стало зрозуміло (ви готові до сприйняття цього?), що вона була вагітною вже п’ять місяців! Чоловік-акушер настільки турбувався про інших пацієнтів, що не зауважив симптомів у своєї дружини. Дуже цікаво, наскільки довго за таких обставин жінка добивалася уваги чоловіка, аби завагітніти!
Є ще один аспект у стосунках, потрібний для обговорення з тим чоловіком, який хоче зрозуміти свою дружину. Я хочу звернутися до відомого автора доктора Деніса Гуернсі. Я звернув увагу на дослідження Ролінз і Кеннон та інших, де вони наводять докорінно відмінні за суттю приклади «задоволення собою» чоловіка та жінки. Задоволення жінки своїм домом (де сконцентрована основна діяльність як домогосподарки) ніколи не перевершує емоцій періоду заміжжя. Але потім це ставлення змінюється. Воно погіршується з народженням першої дитини і зміцнюється протягом років виховання дітей. Воно досягає піку під час виявлення «синдрому порожнього гнізда» – коли діти залишають дім. Вдоволеність собою значно покращується і залишається стабільною впродовж пенсійного віку.
Якщо йдеться про задоволення чоловіка роботою, то все відбувається з точністю до навпаки. Спочатку чоловік одружується, погоджується на низькооплачувану роботу, де є звичайним робітником. Але він вибудовує кар’єру і, відповідно, одержує більше задоволення (і більше грошей). Таке задоволення зростає впродовж двадцяти років, а то й більше, при цьому чоловік віддає роботі все більше часу й енергії.
Наступний графік відображає описану докорінну відмінність у сприйнятті чоловіків та жінок. Однозначно найбільша небезпека настає, коли людині під сорок та за сорок, коли жінка найбільш не задоволена тим, що робить, а чоловік, навпаки, захоплений найбільше. Це спричиняє появу проблеми, особливо якщо чоловік не відчуває відповідальности задовольнити потреби та бажання дружини. (Будь ласка, пам’ятайте: ці дослідження лише відображають тенденції та статистичні особливості. Поведінка окремих індивідів може відрізнятися).
