ДОБСОН: Теде, за мурами в’язниці зараз чекають кілька сотень журналістів, які хотіли б поговорити з тобою.
БАНДІ: Знаю.
ДОБСОН: А ти попросив, щоб саме я приїхав сюди з Каліфорнії, бо хотів щось сказати. Ти справді вважаєш, що “важка” порнографія, а також “лагідна” порнографія, яка веде до неї, спустошують душі хлопців і чоловіків і може призвести до того, що хтось инший почне займатися сексуальним насильством над жінками й вбивством своїх жертв так само, як це робив ти?
БАНДІ: Слухайте. Я не соціолог і не проводив опитувань і досліджень на цю тему. Тобто не можу знати, що певна особа про це думає. Та я вже досить довго сиджу у в’язниці. І зустрічав тут чоловіків, які вдавалися до насильства з тих самих причин, що і я. Буквально кожен з них без винятку був залежним від порнографії і перебував під її впливом. Тож немає жодних сумнівів щодо того, як вона діє. Дослідження серійних убивств свідчать, що загальною розвагою всіх невиправних убивць була порнографія.
ДОБСОН: Це правда.
БАНДІ: Такою є реальність.
ДОБСОН: Теде, а як виглядало б твоє життя, якби ти не підпав під цей вплив?
БАНДІ: Я цілком упевнений, що в ньому не було б місця для насильства, до якого я вдавався.
ДОБСОН: А тепер одне з най важливіших запитань: чи ти думаєш про тих жінок, які стали твоїми жертвами, і їхні родини?
БАНДІ: Звичайно, що так. Можу лише надіятися, що ті, кому я завдав кривди, й ті, хто зазнав стільки болю, – навіть якщо не вірять моїм вибаченням і каяттю – повірять у те, що скажу зараз. Хіть є у ваших містах, спільнотах, серед вас також живуть люди, схожі на мене, небезпечні схильності яких щодня підгодовують засоби масової інформації, розповідаючи про порнографію, про насильство. Та найбільше мене жахає те, що сьогодні діється навколо, бо ми говоримо про те, що сталося двадцять, тридцять років тому, тобто за часів моєї молодости. А те, що мене вражає й змушує замислитися, – це речі, які показують по телевізору: зокрема фільми зі сценами насильства, які вільно можуть оглядати діти, а тридцять років тому їх не показали б навіть у програмах для дорослих.
ДОБСОН: Ти маєш на увазі фільми в жанрі “слешер”, основні події в яких – це різанина?
БАНДІ: У них – кажу це, виходячи з власного досвіду, – найобразніше, найяскравіше показано насильство на екрані. Такі фільми особливо небезпечні для дітей, які мають змогу дивитися їх, оскільки часто бувають удома самі, без опіки. Дехто з них може стати ще одним Тедом Банді.
ДОБСОН: Чи ти міг би пояснити мені, як розвивався цей нищівний процес у тебе? Що діялося у твоїй голові?
БАНДІ: Щоразу, як я когось кривдив, убивав, я вважав це жахливою драмою, почувався винним і мене мучило сумління. Але згодом з’являвся наступний імпульс, який був ще сильнішим, аніж попередній, і змушував зробити те саме ще раз. Неймовірним у цьому всьому є те, що я все ще почуваюся страшенно винним і розкаююся у своїх учинках. Мені дуже шкода…
ДОБСОН: Чи то була якась сила всередині тебе?
БАНДІ: Так, дуже виразна сила, яка просто поглинала мене, була схожою на чорну діру. Це було, як пастка. І все, що потрапляло в неї, просто зникало. Чи це зрозуміло?
ДОБСОН: Так. Останнім твоїм злочином було вбивство дванадцятирічної Кімберлі Ліч. Думаю, що громадськість так сильно обурена з цього приводу ще й тому, що ця дитина бавилася на дитячому майданчику. Що ти відчував тоді? Чи твої почуття заспокоїлися, коли минуло три дні? Де ти був тоді, Теде?
БАНДІ: [Заїкаючись]. Повірте, я не можу тепер про це говорити.
ДОБСОН: Це надто боляче?
БАНДІ: Я хотів би пояснити, що тоді відбулося, але не можу. Я не здатен розмовляти про це…
[Через хвилину]. Не можу цього зрозуміти, можу лише спробувати зрозуміти той біль, який переживають батьки тих дітей і тих молодих жінок, яких я скривдив. Я не маю змоги щось виправити, а точніше, взагалі нічого не можу зробити, й, безперечно, мені нема на що сподіватися. Пробачити такі речі може тільки Бог. Якщо вони пробачили, то пробачили, а якщо ні… ну що ж, може, одного дня зроблять це.
ДОБСОН: Чи ти заслуговуєш тієї кари, яка чекає на тебе?
БАНДІ: Добре, що Ви запитали мене про це. Відповім на нього дуже щиро. Не хочу помирати. Звичайно, заслуговую на найвищу міру покарання, як цього й очікує суспільство. Вважаю також, що суспільство слід захищати від таких осіб, як я. У цьому ж полягає іронія цієї ситуації. Мої слова нічого не змінять. Окрім того, вбивши мене, ніхто все одно не зможе повернути батькам їхніх улюблених дітей і вгамувати їхнього болю. Але хочу сказати, що є безліч инших дітей, які бавляться на вулицях і котрі можуть загинути завтра або післязавтра, або через місяць, оскільки инші молоді люди читають порнографічні видання й переглядають такі самі фільми, які сьогодні всім доступні.
ДОБСОН: Учора ввечері ти сказав мені, що прийняв прощення Ісуса Христа і став Його послідовником. Чи це додає тобі сил в останні години життя?
БАНДІ: Так. Не можу сказати, що подорож у долину тіней – це щось очікуване для мене й що я такий сильний, що зовсім не хвилююся. У цьому немає нічого веселого. Навпаки, перебуваючи в такій ситуації, я почуваюся самотнім. Водночас вона нагадує мені, що це – у тій чи тій формі – чекає на кожного з нас… через це пройшли мільйони людей, які ходили землею до нас, тобто уникнути цього не вдасться нікому А на мене це чекає вже тепер…
* *
Потім Теда Банді зі зв’язаними руками вивели з кімнати. Наступного дня о сьомій ранку його прив’язали до електричного стільця, і його душа відлетіла у вічність. Якщо хтось і заслуговує на кару смерти, то він був саме такою людиною. Вбивав жорстоко й безжально, завдаючи величезного болю родинам і друзям своїх жертв. Які неймовірні трагедії! Щоправда, тепер зажеврів невеликий промінчик надії, що такого самого не станеться зі ще одним тринадцятилітнім хлопцем, що він не стане залежним від порнографічних журналів й иншого бруду. Банді став одним з тих, хто не зміг встояти перед сексуальним насильством, яке почало проникати в життя.
Банді мав рацію, кажучи, що більшість невиправних убивць є залежними від порнографії. Звичайно, не кожна людина, яка переглядає порнографію, стане вбивцею, але багато хто – так! Якщо навіть лише п’ятеро чи десятеро чоловіків на рік стануть невиправними вбивцями, й кожен з них уб’є близько двадцяти восьми осіб, то це й так буде дуже багато!
На жаль, схильність до насильства над жінками є набагато масштабнішою проблемою для нашого суспільства. Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі провів опитування, аби з’ясувати, якою може бути поведінка “нормальних” чоловіків цього навчального закладу. Їх запитали, чи вони зґвалтували б жінку, якби знали, що їх не впіймають і не покарають. Понад 50 відсотків відповіли: “Так”.
ПОРНОГРАФІЯ ЧАСТО ПРИЗВОДИТЬ ДО ЖОРСТОКИХ ЗЛОЧИНІВ
Здоровий глузд підказує, що збуджувати потенційних убивць, детально описуючи такі злочинні дії, як ґвалтування, вбивства й катування, – небезпечно й нерозумно. Незважаючи на це, порнографію продають практично всюди без обмежень. Пам’ятай про те, що мисливці читають журнали для мисливців, рибалки – для рибалок, комп’ютерні фахівці – комп’ютерні, й можеш не сумніватися, що чоловіки, яких збуджує сексуальне знущання з жінок, читають журнали й дивляться фільми, в яких показано ці жахливі речі.
Що дала тобі ця розмова? Передусім запам’ятай, що порнографія небезпечна. Вона може поневолити розум і знищити сексуальну подружню близькість. Тримайся від неї здалека. Потвора чигає на тебе за дверима.