«Він бажання твоє насичає добром, відновиться, мов той орел, твоя юність!» (Пс. 103:5).
Одного разу, коли я розповіла цю історію під час зустрічі в Канаді, одна європейка поділилася схожою історією про свого батька. Тоді коли вона сиділа біля нього, а він лежав без тями і скоро мав померти, вона пройшла через процес прощення. З дитячою вразливістю вона говорила: «Тату, мені потрібне твоє благословення до того, як ти помреш. Будь ласка, благослови мене». І він відповів: «Даю тобі своє благословення. Благословляю тебе». Одразу ж після того, як промовив ці слова, помер. В її душі виникли почуття рішучості і нової сміливості продовжувати жити. В останню свою мить він дав їй те, що вона прагнула отримати все своє життя. Його благословення оживило місце в її душі, яке було сухим та пустим. Вона також виділила місце батькові у своєму серці і через її рішення подіяв Бог.
У Його час
«Усе Він прегарним зробив свого часу…» (Проп. 3:11).
Це було через декілька років після смерті батька. Я летіла зі Сан-Франциско до Нового Орлеану, коли раптом духовно побачила яскраве і сяюче батькове обличчя. Я зі здивуванням дивилася на нього і почула голос Господа, який промовляв у моєму серці: «А тепер прийми доброту свого батька».
Через образи минулого я закрилася для доброго так само, як і для поганого. Зробивши це, я втратила певну життєву енергію, яка могла походити від мого батька. Я просто відповіла: «Так, Господи, я приймаю від Тебе доброту свого батька». У той момент я відчула, що в моє життя входять нова сміливість, сила і енергія. Я почала пригадувати хороші речі: його доброту, творчі здібності, його чесність як бізнесмена. Я пригадала епізод, коли він рятував маленьку дівчинку, яка впала у водоспад. Відтоді я змогла почати дякувати Господу за дар мого батька.
Іншого разу я проїжджала повз будинок, в якому жила в дитинстві. На мене напали страх і сум, тоді я знову почула Господа у своєму серці. Його голос був повен милосердя, коли в моєму серці пролунали слова: «Твій батько не вмів любити і не знав, як чинити правильно. Він просто не знав як». Після роздумів над Господніми словами я усвідомила щось важливе: я б не почула ці слова, якби не постановила безумовно любити Тата, якби не вирішила виконати заповідь – вшанувати його. Ісус живе в нас, щоб ми могли досягати Божих цілей.
Під час зустрічі з Богом на молитві того дня я трохи відчула, як Він ставиться до мого батька. Я хотіла відповісти щось, а тому, вже в автомобілі, промовила вголос: «Ісусе, я бажаю зцілення. Допоможи мені навчитися впускати Твоє зцілення в моє життя». Я довідалася, що в багатьох ситуаціях необхідно висловлювати такі думки Ісусові вголос. Коли ми випускаємо слова на волю, то, здається, ще ширше відкриваємося для зцілення.
Молюся за вас, щоби ви відкрилися для такого зцілення. Молюся, щоби ви віддали Ісусу будь-які негативні, болючі відчуття, говорили й у відповідь від Нього отримували правду: потім дозволили Йому показати вам правду про те, ким ви є в Ньому. Молюся, щоби ви увійшли в повноту й унікальність, які є вашим даром від Небесного Отця. Молюся, щоб у відповідний час ви подивилися на свого земного батька очима вашого Небесного Отця. А також молюся, щоб у Господній час ви змогли прийняти у своє серце доброту вашого батька.