Я знаю, що збентежив багатьох моїх читачів, коли тут і там натякав, що моя особиста психотерапевтична практика також ще більше наблизила мене до Бога і до Ісуса Христа.
Бо Ісус, коли жив як людина, бажав мати здорову особистість.
Бо Ісус завжди дивився радше вглиб особи, ніж на її зовнішність.
Бо Ісус більше звертав увагу на те, яким чином роблять речі, ніж тим, чи вони були успішні або ні.
Бо Ісус закликав кожного змінити власну особистість на краще, оздоровити її, а не залишатися жертвою фатуму.
Бо Ісус надавав більшої важливости серцю людини, ніж дотриманню встановлених законів.
Бо Ісус завжди надавав ваги міжособистісним стосункам. І хіба не це, зрештою, є предметом моєї професії психотерапевта?
Бо Ісус завжди чітко вказував на важливість нашого внутрішнього духовного світу, наголошуючи, що поведінка, зовнішні дії завжди походять від внутрішньої поведінки. І хіба це, зрештою, не є предметом зацікавлення мого фаху психотерапевта?
Бо Ісус завжди надзвичайно серйозно ставився до дітей. І хіба дитинство, зрештою, не є центральною фазою, якій присвячено так багато наукових досліджень, навколо якої обертається ціла професія психотерапевта?
Бо Ісус говорив перш за все про навернення, про зміну, трансформацію власної особистости. І хіба не це, зрештою, є метою професійної діяльности кожного психотерапевта?
І, під кінець, хіба здорова особистість не є найбільш відповідним місцем для того, аби прийняти дію Святого Духа?
Отже, найбільш відповідним прикладом здорової і врівноваженої особистости до наслідування є саме Ісус Христос!
Обтяжливий спадок
Також і я, як багато хто з вас, моїх читачів, мали болюче і нещасливе дитинство та юність. Я пережив утиски, насилля, несправедливість, але ми повинні пробачити, примиритися самі з собою.
Майже завжди причина нашої хворої, нашої нездорової особистости захована в нашому дитинстві, у нашій юності. На жаль, ми часто були «виховані» в цій хворобі (один час психологія розвитку була надбанням лише професіоналів).
Часто ми походимо від хворих батьків, з хворих родин.
Часто траплялося так, що ми були дітьми і юнаками, яких висміювали, недооцінювали, часом навіть переслідували і виявляли щодо нас жорстокість.
Часто наші батьки навчали нас гніву, щоб насадити його нам; мами – навчали нас лицемірства, щоб приховувати наші справжні почуття.
Ми часто жили в домівках, де людські стосунки були холодними, німими, мовчазними, або ж, навпаки, у домівках повних насильства, замішання і криків.
Часто ми почували себе безпорадними і безсилими дітьми та юнаками; в інших випадках – надто розпещеними, егоцентричними, перфекціоністами, а навіть цинічними.
Так, я це знаю.
Усе це зупинило здоровий розвиток нашої особистости, або ж дозволило лише частковий її розвиток. Ми стали дорослими у фізичному плані, але часто все ще залишаємося дітьми в плані психологічного та духовного розвитку.
Ми жили страхом, а не любов’ю.
Ми були закриті на діяння Святого Духа.
Ми були тими (прочитавши ці сторінки, збагнули), хто сам себе знищує.
Пробач нам, о Господи.
Зараз ми хочемо змінитися.
Одужати.
Стати здоровими і врівноваженими.
Бог, Якому ми молимося
Бог, Якому ми молимося, часто відображає той образ Бога, Який ми мали в дитинстві. Цей образ Бога передали нам наші батьки чи духовні особи, які зустрічалися в нашому житті.
Надійшов час, дорогі мої читачі, сформувати зріле, здорове, виважене бачення Бога.
Якщо ми в дитинстві чи в юності перебували поряд з хворими людьми, то внаслідок цього створили для себе таке ж хворе бачення Бога.
Сьогодні я часом дивуюся, спостерігаючи за особами, які моляться: з їхньої постави, з того, як вони тримають руки, голову, вже можна зрозуміти, яким має бути Бог, до Якого вони моляться. Коли, наприклад, ми бачимо схилену голову, зігнуті плечі, зімкнені губи, руки, затиснуті в кулак, Бог, Якого вони собі уявляють, – це Бог суворий, жорсткий, немилосердний.
Якщо ж вони, прийде час, почнуть зростати як здорові особистості, тоді можна буде віддати себе Богові доброму, ніжному і люблячому.
Особи з надмірною агресивністю моляться до агресивного, холеричного Бога, готового відразу ж покарати того, хто згрішив. Інші ж, навпаки, моляться до Бога далекого, відстороненого від людських справ. Ще інші бачать Бога як авторитарного і суворого.
І все ж, Бог є добрим.
На це вказує духовне життя, яке складається з любови, дружби, радости і щастя.
Бог зрілої, здорової, врівноваженої особистости є Богом, Який любить і постійно шукає насамперед тих, хто загубився, пропав, хто почувається самотнім і перебуває у відчаї.
Мій Бог, наприклад, не є Богом тих, хто вважає, що знає все про Нього, хто скрупульозно дотримується релігійних правил, аби наповнити власну екзистенційну порожнечу.
Він не є Богом кількох вибраних.
Він є Богом для всіх.
Для всіх тих, хто має досить смирення, аби сказати: «Я помилився. Ось я. Віддаю себе Твоїй любові».
Це є Бог, Який нас не лякає, Який не хоче нашої досконалости, але хоче натомість, щоб ми увійшли в динаміку зміненої, здорової, радісної особистости.