Дії 14:21 – 16:5
Побиття камінням, яке отримав Павло від жителів Лістри не злякало його і не зупинило в проповіді Слова Божого. Як ви вже знаєте, Павло з Варнавою втекли до Дервії, де також ревно проповідували Христа розп’ятого. Минуло небагато часу, і місіонери повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії, щоб зміцнити у вірі тих, хто нещодавно навернулися від їхньої проповіді.
Коли місіонери прибули в церкву Антіохії, там виникла деяка суперечка – дехто з навернених юдеїв-християн посіяв сумніви в серцях віруючих поган, що для спасіння їм треба зробити обрізання всім чоловікам, як велів євреям у Законі Мойсей.
Ця незгода набрала таких обертів, що Павло та Варнава мусили йти в Єрусалим до апостолів, щоб ті вирішили їхню проблему. Скликавши нараду, апостоли та деякі старші з Церкви дійшли згоди в цьому питанні, про що написали в листі до церкви Антіохії.
Коли Павло та Варнава повернулися до антіохійців, із ними прийшли ще двоє учнів – Юда і Сила. Вони принесли християнам з Антіохії, Кілікії та Сирії наступне роз’яснення від апостолів: «Ми чули, що дехто засмутив вас у питанні вашого спасіння. Тому ми пишемо цього листа і передаємо його через Павла, Варнаву та Силу й Юду, щоб вони вам ще й усно роз’яснили: не вживайте крові, ідоложертвенного і задушеного, а також стримуйтеся від блуда. Іншого нічого ми вирішили не накладати на вас».
Виконавши доручене, Юда і Сила могли повертатися до Єрусалиму. Юда так і зробив, а Сила дуже захотів залишитися, щоб служити разом із Павлом та Варнавою.
Минуло декілька днів, і Павло сказав Варнаві: «Ходімо та навідаємося до наших братів у тих містах, де ми проповідували Слово Боже». Павло дуже дбав про тих, хто щойно навернувся до віри в Ісуса Христа. Він розумів, як важливо допомогти таким поганам позбутися всіх своїх попередніх уявлень і зміцніти їх у вірі в Спасителя. Варнава так само вболівав за братів та сестер, тому з радістю підтримав Павла.
Але в іншому питання між місіонерами з’явилася незгода. Ви пам’ятаєте, що в першу місіонерську подорож з Павлом та Варнавою вирушив Іван, небіж Варнави. Та з невідомої нам причини юнак довго не витримав, і посеред тривалої подорожі повернувся до Єрусалиму. Тепер Варнава хотів дати другий шанс Івану і знову взяти його з собою. Павло ж сказав, що не може покладатися в справі на того, хто одного разу вже покинув їх.
З одного боку ця прикра незгода розвела шляхи місіонерів: Варнава взяв Івана і поплив до Кіпру, а Павло взяв із собою Силу і вирушив до Сирії та Кілікії. З іншого боку, тепер дві команди місіонерів змогли охопити Словом Божим вдвічі більше людей. Звісно, якщо б незгода призвела до образи в серці – це був би гріх, і такі місіонери не мали б повного благословення у своєму служінні. Але у випадку Павла та Варнави такого не сталося – брати з любов’ю прийняли думку і рішення один одного і розійшлися з миром.
Прибувши в Дервію та Лістру, Павло зустрів одного брата на ім’я Тимофій. Мати юнака була з юдеїв, а батько – геллен. Павло вже не раз чув добрі відгуки про Тимофія, тому він вирішив взяти його з собою. Згодом із Тимофія зросте великий служитель, а тепер він ходив із Павлом і Силою, зміцнюючи віру новонавернених та передаючи їм постанови від апостолів, що для спасіння колишнім поганам не потрібно виконувати обряд обрізання. Всі церкви, які обходили місіонери з Словом Божим, зміцнялися у вірі та зростали в кількості.
ЗАПИТАННЯ:
- Чому Павло та Варнава безстрашно повернулися до міст, де їх хотіли побити камінням?
- Через що Павло та Варнава опинилися в Єрусалимі?
- Що стало причиною незгоди між Павлом та Варнавою?
- Хто замінив Павлові Варнаву?