Про друге одкровення свого батька я дізнався 2 жовтня 1977 року, коли він два тижні лежав у лікарні. Я полетів до Канзас-Сіті і там бачив його живим востаннє. Він був сильно збудженим того недільного ранку. Він так багато хотів сказати. Стан покращувався, і за декілька днів батька мали виписати з лікарні. Ми говорили про важливі питання, але також про маленького собаку Беньї, який нетерпляче чекав на повернення господаря.
Тоді батько став дуже серйозним. «Хочу тобі дещо описати, – повідомив, – зранку після інфаркту в мене було найдивовижніше видіння». Він заплакав.
Я розумів, що емоції можуть негативно вплинути на серце, отож попросив почекати і розповісти пізніше. Батько погодився, і ми вже не поверталися до цього. Я мусив від’їжджати наступного дня, і батько помер до того, як ми домовилися про перенесення розмови на Різдво.
Батько поділився видінням із моєю матір’ю та другом доктором Діном Болдвіном за тиждень до смерти. Окрім того, після всього я переглядав записи батька, і знайшов неповний опис цієї події, відтворений від руки. Описане нижче запозичене з трьох джерел (від матері, друга і записів), які описують те видіння зранку після інфаркту. (Пам’ятаєте, лікар не був впевнений, що хворий доживе до ранку). Ось слова, під якими би батько підписався.
«Це сталося дуже рано: я вже не спав, але ще остаточно не прокинувся. Я лежав у палаті, аж раптово помітив найкрасивішу з усіх досі бачених особу. Я не відразу зрозумів, хто це, але тепер вірю, що це був Ісус. Все це не наснилося. Я був при тямі і бачив постать надзвичайно виразно. Стало зрозуміло, що я спостерігав за сценою суду – божественним судочинством – я не брав участи, був лише спостерігачем. Жодне слово не стосувалося мене особисто. Ця особа сиділа і вносила записи до книжки. Було зрозуміло, що робили дуже важливе. Тоді я усвідомив, що оцінювали моє життя. Особа детально розглядала моє життя. Вона припинила писати і просила за мене в Бога. Я ще ніколи не чув такої красномовности для опису мого життя, повсякчас повторювали моє ім’я. Потім особа далі писала, аж доки не дійшла до кінця сторінки. Особа закінчила речення, зробила жест піднятою вгору рукою. Особа не промовила ані слова, але рухи та вираз обличчя вказували на висновок про моє життя. На обличчі особи було написано: “Він прийнятий у вічність!”».
Доктор Болдвін зазначив: мій батько не приховував сліз під час розповіді про цю подію. Видіння так вплинуло на батька, що той не хотів ні з ким про це ділитися до мого відвідання його в лікарні. Він говорив про це зі сльозами на очах, аж до смерти.
Можна припустити: все це наснилося, бо батько приймав ліки. Я в це не вірю. Батько був впевнений: видіння не належало ні до галюцинацій, ні до витворів уяви. Нехай читачі самі вирішують, що це було. Однак я впевнений в одному. Сотворитель думав про цього чоловіка як такого, що був «прийнятий». Батько виявив вірність Ісусові Христові і присвятив своє життя Йому. Батько гідно жив і залишився відданим справжнім цінностям до кінця.
Двадцять третій псалом обіцяє праведним, що Бог ітиме з ними долиною темряви смерти. Безперечно, Він виконав цю обіцянку відносно мого батька. Життя цього праведного чоловіка добігло кінця для того, аби тривати в більшій славі в кращому світі.
Відхід батька змінив мій погляд на смерть. Інстинктивне бажання жити залишається, але тепер закінчення шляху на землі я не сприймаю як найбільшу трагедію. Знаю, що десь на мене чекає мій давній друг. Знаю, що він залюбки захоче показати мені зорі, планети та небесне місто – рай. Сподіваюся також, що він познайомить мене з Господом, Якому я намагався служити з трирічного віку.
Але зараз друга вже немає, і я є той, кого судитимуть у божественному суді. Я молюся:
«Небесний Отче, я намагаюся бути таким чоловіком та батьком, як Ти заповідав. Моя ціль на землі – заслужити слова схвалення: «Молодець, ти є добрим і вірним слугою». Я знаю, що не можу бути досконалим у цьому, але знаю, що Ти очікуєш лише досяжного, і це заспокоює. Дякую, що Ти дав мені гарний приклад – батька. Допоможи бути взірцем для Ширлі та наших дорослих дітей. І як я уже казав, поможи, щоб ми всі були разом, коли стоятимемо перед Його троном. Зрештою, Господе, можеш передати коротеньке повідомлення для мого батька. Скажи йому, що я його люблю. Все, що в мене є, – це завдяки моєму батькові».
КІНЕЦЬ