Дітей навчає черговість народження

У другому розділі ми дізналися, як сприймають нас діти, коли ми діємо непослідовно – від деспотизму до поблажливости. Найліпшим опосередкованим виходом із такої ситуації може бути використання авторитативного підходу, який – на мою думку – є уособленням практичної дисципліни. Застосовуючи його, мусимо добре розуміти, яким є дитяче сприйняття і як ставитися до кожної дитини (та її потреб) зокрема.

Тому, як на мене, дуже важливо розуміти, що черговість народження має величезний вплив на те, як дитина вчиться і сприймає дійсність. Кожна дитина сприймає оточення зі свого становища – того, яке займає в родині. А тому бачить сім’ю по-іншому, ніж усі решта, по-своєму. Наприклад, перша дитина вчиться, наслідуючи лише дві моделі – маму і тата. Ці моделі часто роблять усе так добре, що первісток дивує всіх схильністю поводитися, як доросла дитина.

Чимало психологічних досліджень було присвячено вивченню особистих рис дітей. Зокрема науковці досліджували дітей, які відрізнялися між собою черговістю народження в сім’ї. Первістки часто бувають завойовниками. Вони рано починають ходити і говорити й уже в ранньому віці володіють великим словниковим запасом. Тож не дивно, що пізніше, у середній школі, університеті й дорослому житті, вищих сферах суспільства аж роїться від первістків.

Перші діти бувають перфекціоністами й підходять до нових ситуацій та викликів з обережністю. Не люблять помилок. Можливо, пригадуєте хвилину, коли ви сиділи в класі й знали відповідь на запитання, але не хотіли відповідати. Це характерна риса первістків. Вони вирізняються рідкісною потребою мати рацію і бути досконалими в будь-якій ситуації.

Діти, що народилися другими, у багатьох справах бувають протилежністю первістків. Життя другої дитини зазвичай легше, ніж його старшого брата чи сестри, якому/якій, очевидно, належала роль піддослідного кролика. Здебільшого батьки експериментують із першою дитиною. Первістків зазвичай виховують, дотримуючись суворих правил. На них покладають більші надії, ніж на наступних дітей. Тому нерідко первістки видаються ретельнішими і сумліннішими, ніж діти, що народилися після них.

Друга дитина врешті-решт часто стає середньою. А опинившись посередині, майже в кожній ситуації виступає посередником. Середні діти будь-якою ціною уникають конфліктів, але ні в якому разі не є слабаками. Зазвичай знають, як боротися за свої права, оскільки опинилися між двома дуже важливими особами в сім’ї – найстаршою і наймолодшою. Батьки неохоче зізнаються в цьому, але, здається, приділяють середній дитині найменше уваги. Саме тому в різних ситуаціях вона виявляє більшу незалежність.

Третя дитина часто виявляється наймолодшою. Вона буває відкритою, чарівною і любить це використовувати. Оскільки є пестунчиком всієї родини, добре вміє маніпулювати іншими. Запитайте когось із первістків, і він скаже вам, що наймолодший вийде сухим із води, навіть якщо когось уб’є!

Певна річ, усі мої спостереження стосовно дітей, що народилися першими, другими і третіми, свідчать лише про схильності, які в них виявляються. Черговість приходу на світ наших дітей не гарантує, що вони поводитимуться чи розвиватимуться визначеним чином. Однак чимало досліджень підтверджують слушність цих узагальнень. Важливо, щоби батьки усвідомили: кожна дитина по-іншому сприймає життя й дійсність, і це сприйняття великою мірою залежить від того, якою з черги вона прийшла на світ. Варто також зазначити, що з кожним народженням або появою в сім’ї когось нового змінюється вся родина, сім’я як цілість стає зовсім іншою, новою структурою.

Коли з’являється дитина, батьки мають запитати в себе: «Чи стараємося, щоб кожна дитина відчувала, що ми любимо й цінуємо її? Чи усвідомлюємо наявність у сім’ї тиску і непорозумінь?»

Існує, приміром, проблема детронізації першої дитини, коли народжується наступна. Із власної практики можу сказати, що виявляється сталий синдром: батьки приділяють першій дитині надмірну увагу, занадто концентруються на ній. Першій дитині роблять тисячі фотографій (принаймні, складається таке враження). Кожен її рух фіксує камера. Така дитина є абсолютним пупом землі. А потім з’являється маленький братик або сестричка, і дитина раптово падає з п’єдесталу. Їй не дозволяють торкатися немовлятка, годувати цього нового прибульця чи обіймати його. А мама тепер постійно не має часу, бо зайнята маленьким «непроханим гостем».

Є два способи допомогти первісткові не почуватися відстороненим: перший – говорити з ним, а другий – залучати до догляду за немовлям. Під час вагітности мама повинна розмовляти з першою дитиною й пояснити їй, хто живе і розвивається в її животику. Може дозволити дитині послухати, як ненароджений малюк ворушиться.

Будь-якими можливими способами ще за багато місяців до появи на світ другої дитини мати має підготувати свого первістка до цього, щоб він усвідомив, що народження нової дитини забере трохи маминого часу.

Крім того, після появи другої дитини батьки мусять робити все, щоб до опіки над нею залучати свою старшу кровинку. Навіть якщо перша дитина має лише два роки, треба дозволити їй торкатися немовляти, пестити його й усякими можливими способами допомагати дбати про нього. Якщо батьки дозволять старшій дитині хоча б потримати пляшечку під час годування, це вже може мати велике значення.

Коли ж мама порається біля немовляти, варто постійно нагадувати старшій дитині, що вона теж дуже важлива. Не забувайте й про татка, який разом зі старшою дитиною може зробити щось особливе, щоб вона відчувала батьківську увагу і любов.

Кожна дитина, з’являючись на світ, поступово шукає способу окреслити своє місце в сім’ї, а згодом – і в суспільстві. Якщо дитина відчуватиме, що її люблять, цінують і піклуються про неї, то й почуватиметься добре. І коли настане час іти в дитячий садок, вона буде набагато більше готова до нових життєвих баталій.

Батьки мають усвідомлювати, що найбільший вплив на особистість кожної дитини матиме той із братів і сестер, хто найменше схожий на нього. Візьмімо, наприклад, хлопця, який має здібного і красномовного старшого на півтора року брата. Припустімо, що старший брат чудово дає собі раду в школі (це доволі характерно для первістків). Другу дитину можуть знеохотити успіхи брата, і вона матиме гірші результати в навчанні. Може бути такою ж здібною, але досягнення старшого брата викликатимуть у неї збентеження й почуття загрози. Тож вона вирішує не брати участи в шкільній конкуренції, яка не є ні безпечною, ні приємною. Друга дитина зазвичай шукає визнання в інших сферах. Якщо старший брат належить до типу книжкових хробаків, то вона може спробувати щастя в спорті. Існує багато доріг, якими можуть піти діти. Типовим є те, що друга дитина часто вибирає таку сферу, в якій не муситиме безпосередньо конкурувати зі старшим братом чи старшою сестрою.

В одному можна бути впевненим: кожна дитина неповторна. Бог, створюючи нас, обдаровує кожного особливими, індивідуальними рисами та власною особистістю. Різниця у віці між моїми найстаршими доньками, Голлі й Кріс, становить вісімнадцять місяців. Я завжди з цікавістю спостерігав за тим, як вони, зайшовши до крамниці, вибирали іграшку або солодощі. Голлі – якби ми їй це дозволили — стояла б годинами й обдумувала кожну дрібницю. Читала б інструкції, порівнювала б вагу й ціну тощо. Тимчасом як Кріс вирішувала, чого хоче, впродовж кількох хвилин. Ось вам проста ілюстрація того, що перша дитина (Голлі) обережна, тоді як друга (Кріс) блискавична.

Спостерігайте за своїми дітьми, зверніть увагу, чим вони відрізняються одне від одного. Спробуйте зрозуміти, як реагуєте на цю різницю. Чи виявляєте, нехай навіть дуже делікатно, більшу прихильність до когось із дітей? Діти надзвичайно спостережливі. І пам’ятайте, що я сказав на початку цього розділу: для дитини дійсність є такою, якою вона її бачить. Конче потрібно давати зрозуміти кожній дитині, що ми любимо її й піклуємося про неї лише тому, що вона така, яка є. Якщо хочете, щоб практична дисципліна була результативною у вас вдома, то ідеалом, якого завжди мусите прагнути, має бути беззастережна любов до кожної дитини. Тому, щоб дисциплінувати дитину, потрібно навчити її бути відповідальною за свої вчинки, а не карати її, використовуючи словесне чи фізичне насильство.

Попередній запис

ТОЧКА ЗОРУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД МІСЦЯ СИДІННЯ

Наступний запис

Діти навчаються, випробовуючи свою силу