Любов до батьків і вдячність виражаємо у вчинках, а не лише з допомогою гарних слів
Брати продають Йосипа в неволю
Ми добре знаємо цю історію. Хоча брати й продали Йосипа, він їх не зненавидів. Дав їм зерно, коли вони під час голоду прибули до Єгипту. Потім, коли його впізнали, він забрав до Єгипту свого батька Якова з усією родиною. Дбайливо піклувався про нього аж до смерти, яку довго оплакував. Потім, щоб виконати батьківський заповіт, перевіз і поховав його тіло в родинному гробі, в землі обітованій. Разом з братами організував великий похорон. Історія Йосипа – це один з найгарніших прикладів синівської любови в Старому Завіті.
Однак не всі ізраїльтяни чинили так само. Про відсутність любови згадує Ісус, коли звинувачує фарисеїв та книжників у тому, що вони більше цінують пожертви на святиню, ніж опіку над батьками похилого віку (пор. Мр. 7:11).
Портрет матері
В Індії, у Бомбеї, у домі кардинала Валеріана Ґраціяса на стіні висів портрет його матері. Під портретом кардинал помістив такий напис: «В пам’ять моєї матері, яка навчила мене більше, ніж усі наймудріші книги, хоча сама не вміла читати».
Перше місце для батька
Професор Адам Ґруца (1893-1983), засновник Польської ортопедичної школи, добре відомий поза межами своєї країни, після захисту габілітації в Університеті ім. Яна Казимира у Львові організував гостину.
Видавалося, головне місце за столом мало б належати ректорові університету, і саме туди його провели. Однак доцент Ґруца сказав:
– Вибачте, пане ректоре. Це місце для мого батька.
Ректор сів на інше місце, щоб Адам Ґруца міг належно вшанувати свого батька, звичайного селянина зі села Майдан Синявський.
Пулави. Базарний день
Батько приїхав зі села на фірі. Під’їхав до будинку і кричить у бік доньчиного вікна на першому поверсі:
– Софіє, вийди, візьми картоплю, бо мені затяжко нести по сходах.
Відчиняється вікно, виглядає чарівна панночка:
– Пане, віднесіть картоплю до пивниці, а я зараз вийду.
– Що?! Звернулася до мене «пане»? Чи то мені почулося? Я їй покажу пана. Школу закінчила, чи я репетиторам платив за те, щоб на старість до батька зі села звертатися «пане»? Вйо, конику! Нехай за тою бульбою приїде до села.
Не йшлося про картоплю. Ця дівчина соромилася сусідів – що оце її батько, що від нього смердить гноєм, і руки в нього чорні, наче земля.
Зовнішні форми вираження любови між дітьми та батьками
Свою любов до дітей батьки та матері виражають по-різному. Більшість матерів обнімають дітей, особливо маленьких, і часто говорять «люблю тебе». Цілують перед сном і перед виходом до школи. Однак діти виростають, і оті поцілунки та «люблю тебе» трапляються щораз рідше. У багатьох вони обмежуються прощанням перед далекою подорожжю або зустріччю опісля, іменинами та іншими важливими подіями в житті. Поцілунки та обійми вже не є щоденними.
Натомість батько здебільшого скупіший у виявленні власних почуттів. Рідко коли скаже: «Софійко чи Іванку, я тебе люблю», рідко коли поцілує. Хоча це не означає, що він не любить. Батько частіше виявляє свою любов у вчинках, ніж у словах та поцілунках. Добрий батько намагається забезпечити дітей усім, що для них необхідне, робить все для того, щоб почувалися в безпеці, знаходить час на спільну прогулянку, вчить чоловічої роботи.
Звичайно, не всі матері та не всі батьки однаково виявляють свої почуття. Бувають також ніжні батьки і строгі матері.
У виявленні почуттів дівчатка подібні до матерів, а хлопчики – до батьків. Більшість хлопців у підлітковому віці не надто полюбляють надмірну ніжність і дбайливість мамів. Один з письменників застерігає: «Не відштовхуй руку, котра поправляє тобі шарф під шиєю, пригладжує волосся, стріпує пилюку з плаща; не нервуйся, коли тебе випитують про стан здоров’я, чи, бува, не болить голова, чи ти не застудився, чи щось тебе не засмучує, не нарікай на те, що тобою цікавляться, втручаються у твої справи, роблять зауваження, остерігають. Бо настане такий час, коли ніхто тобою не зацікавиться, ніхто ні про що не запитає і не попросить, навіть якщо ти цього прагнутимеш».