Мене протвережує думка про те, що вибір, який ми робимо, визначає наслідки, які ми одержимо. Рон Едмондсон
Психолог Альфред Адлер стверджував, що всі думки, почуття й учинки людини завжди спрямовані до вималюваної нею ідеальної мети щодо того, ким вона повинна бути, якими повинні бути інші люди і якими повинні бути з ними стосунки. Лікар має рацію. Усе, що ми думаємо, відчуваємо і робимо, є наслідком мотивації нашого вибору. Як я вже казав раніше, фундаментальні цінності мотивують наш вибір. Але як же виглядає процес вибору зблизька?
Ось проста модель, що спроможна, на мою думку, добре проілюструвати те, як функціонує процес здійснення вибору. Якщо коротко, то наші думки й переконання викликають певні емоції і зрештою поведінку. Інакше кажучи, думки, які з’являються за конкретних обставин чи в певному становищі, – і позитивні, і негативні, – викликають приємну або неприємну емоційну реакцію і, відповідно, поведінку, яка відповідатиме або може й не відповідати нашим інтересам. Подумайте про це так: щось трапляється, і…
- …ви маєте певну думку про подію. Ви думаєте.
- …ви емоційно реагуєте на цю думку. Ви відчуваєте.
- …ви робите вибір, що ґрунтується на ваших переконаннях та емоційній реакції. Ви дієте.
Або уявіть собі це отак:
- Дії
- Думки
- Почуття
Думки викликають почуття, які призводять до дій.
Усьому, що ми відчуваємо і робимо, передує думка. Негативні думки ведуть до негативних почуттів і дій. Позитивні думки ведуть до позитивних почуттів і дій. Все дуже просто. Хибні різновиди думок призводять до стресу. Правильні – мотивують нас випробувати щось нове й ризикувати. Біблія так говорить про це: «Бо як у душі своїй він обраховує, такий є» (Прип. 23:7).
Думки мають владу над усім, що ми робимо і яким бачимо світ. Зупиніться на хвилину і поміркуйте про це. Наші вчинки ґрунтуються лише на тому, що думаємо ми і ніхто інший. Люди можуть мати якийсь додатковий вплив на наш вибір, але врешті-решт ми відповідальні за свої почуття та вчинки. Ми визначаємо свою парадигму – спосіб тлумачення подій.
Я не вірю, що ми, люди, такі поневолені у своїй поведінці, як дехто хотів би вірити. Чи вам колись спадало на думку, що більшість наших учинків – це лише реакція на низку думок і подальших почуттів, яка відбувалася протягом певного часу. Повірте, ваше життя може бути набагато продуктивнішим і здоровішим, якщо ви зможете навчитися контролювати свої думки. Пам’ятайте, хай що відбувається поряд із вами, ви можете вибрати спосіб реакції та поведінки.
Мені завжди прикро, коли я чую, як котрась моя дитина каже: «Вона мене примусила це зробити». Або: «Ти засмутив мене», або: «розгнівав». Безглуздя. Обох своїх дівчат я навчаю розуміти одну ідею. Ми активно вибираємо свої почуття. Ніхто не може змусити нас думати чи почуватися так чи так. Коли хтось критикує чи сварить когось, його гнів, імовірно, має вкрай мало або нічого спільного з людиною, що вислуховує цю тираду. Радше, це має багато спільного з внутрішнім станом людини, яка висловлює критику (а саме тим, що вона думає і відчуває).
Недоброзичливець переносить свою агресію на зручне джерело. Така особа може вважати, що інші не люблять її. Можливо, вона почувається невпевненою, наляканою або має слабку самоповагу через думки і почуття, що спотворені, негативні чи просто нездорові. Хоч якою є причина, особа вибирає різку відповідь через свій емоційний стан. І пам’ятайте: якщо хтось каже про інших щось негативне, то, мабуть, не вагаючись говоритиме те саме й про вас, коли вас не буде поряд.