Евал, Увал (камінь; гола, лиса гора):
- Шовалів син (1 Мойс. 36:23; 1 Хронік 1:40).
- Йоктанів син (1 Хронік 1:22; 1 Мойс. 10:28).
Еввул (обережний, розсудливий, розважний, поміркований): Римський християнин, який приєднався до Павлових привітів у його Листі-Посланні до Тимофія (2 Тим. 4:21).
Евед (слуга, раб, кріпак):
- Батько Ґаала, який із своїми братами допомагав мешканцям Сихему в повстанні проти Авімелеха, сина Гедеона (Суддів 9:26,28,30,31,35).
- Йонатанів син, Адінів нащадок, поворотець із Вавилону на батьківщину з експедицією Езри (Езри 8:6).
Евед-Мелех (раб-слуга царя): Етіопський мурин, царський евнух-скопець, що клопотався про пророка Єремію та витягнув його з ями (Єремії 38:7 і наст.; 39:15 і наст.).
Евер (поза, на віддалі, по той бік; проходити, входити, переходити; приходець, приходько, переселенець; треба розуміти район, область або край по той бік Йордану):
- Син Шелаха, батько Пелеґа та Йоктана (1 Мойс. 10:24; 11:14-17; 1 Хронік 1:18-19).
- Священик, який вернувся з Вавилону в Юдею з експедицією Зоровавеля й діяв за днів первосвященика Йоякима (Неем. 12:20).
- Елпаалів син, з Веніяминсвого племени (1 Хронік 8:12).
Евій (бажання, жадоба, схильність): Один із 5 мідіянських царів або князів, яких вбили ізраїльтяни (4 Мойс. 31:8; Ісуса Навина 13:21).
Евіятар (батько достатку, ряснота, багатство, велика кількість, безліч): Первосвященик, нащадок Ілія; один із синів первосвященика Ахімелеха, що втечею врятувався від кривавої розправи Саула над новськими священиками за їхню прихильність до Давида. У тому геноцитному винищенні духовенства ідумеянин Доеґ із доручення Саула вбив у Нові 85 священиків. Евіятар приєднався до Давида й був йому вірний. Усе ж таки в похилому вже віці Давида він обстоював інтереси узурпатора Адонії, а тому Соломон, ставши царем, позбавив його уряду первосвященства (1 Самуїл. 22:20-23; 30:7; 2 Самуїл. 15:29,36; 17:15-17; 19:12; 1 Царів 2:26 і наст,).
Евнікія, Евніка, Євникія (добра перемога): Дочка Лоіди, одружилася з греком, мати Тимофія; віруюча християнка, за походженням єврейка, виховала свого сина Тимофія в Божому дусі на підставі Святого Письма (2 Тим. 1:5; 3:15; Дії Ап. 16:1-3).
Еводія (ароматний запах, добра подорож, успішний наслідок): Християнка у Филипах, яка, видко, розходилася в поглядах із Синтихією (Филип’ян 4:2).
Егуд (унія, об’єднання, союз; сильний, могутній):
- Білганів син, веніяминівець (1 Хронік 7:10; 8:6).
- Ґерів син, веніяминівець, другий із черги суддя в Ізраїлі; вбив підступом моавського царя Еґлона; відтак очолив народне повстання й побив близько 10 000 моавітян; край мав мир 80 років; Егуд краще володів лівою рукою, цебто був лівша або лівак (Суддів 3:15 і наст.).
Еґла (телиця, ялівка): Одна з Давидових жінок за днів його царювання в Хевроні, мати Їтреама (2 Самуїл. 3:5; 1 Хронік 3:3).
Еґлон (подібний до теляти):
- Моавський цар, панував над Ізраїлем 18 років, Егуд підступом убив його (Суддів 3:12 і наст.).
- Місто в Юдеї (Ісуса Навина 10:34; 15:39).
Едер (стадо):
- Мушіїв син, із Марарієвого роду; левит за днів царя Давида (1 Хронік 23:23; 24:30).
- Назва міста в південній Юдеї на границі Едому (Ісуса Навина 15:21).
Едом (червоний):
- Прізвисько, яким найменовано Ісава, коли він просив у свого брата Якова сочевичного варива, назвавши його червоним (1 Мойс. 25:30-34).
- Назва племени й гористої країни, де жив Ісав та його нащадки (1 Мойс. 32:3-4). Інколи цей терен у Святім Письмі називається Ідумея (Марка 3:8) і земля (гора) Сеїр.
Езлай, Езбай (блискучий, блискотливий, сяючий, сяйний, світлий): Батько Наарая, який був одним із 30 лицарів Давида (1 Хронік 11:37).
Езра, Ездра (допомога, поміч, помічник):
1. Славний вчений книжник, священик і учитель Закону, нащадок Аарона (Езри 7:1), головний діяч поміж ізраїльськими поворотцями з Вавилону; він головно дбав про Божий дім, цебто про єрусалимський храм і правильне поклоніння Богові, в той час коли Неемія головно інтересувався Божим містом, цебто Єрусалимом і безпекою його населення, відбудувавши єрусалимські мури.
З усього видко, що Езра народився у Вавилонії. Він жив і діяв за днів перського царя Артаксеркса І Лонгімана (465-424 до Хр.), здобув собі особливе довір’я в перського царя й був наче його державним секретарем у галузі гебрейських справ перської імперії.
Як відомо, перша експедиція добровільних гебрейських поворотців із Вавилону була зорганізована за царя Кира (558-529 до Хр.) у 538-537 рр. Вона складалася з 42 300 осіб, головним чином із Юдиного й Веніяминового племен, майже 4 000 священиків, але левитів було мало. (Біблія не говорить, чи число 42 300 означає тільки чоловіків, чи загально всіх поворотців із жінками й дітьми). Провід першої експедиції додоручено Юдиному начальникові-князеві Шешбаццарові (Езри 1:8). Далі в Книзі Езри 3:2 ми читаємо, що провідником народу був Зоровавель із первосвящеником Ісусом, тому виглядає, що Шешбаццар і Зоровавель означають одну ту саму особу. Перші поворотці під проводом Зоровавеля та Ісуса поклали тільки основи-підвалини храму, а сама будова після перерви тривала 14 років від 520 р. до 516 р. до Хр. Отже, будову храму закінчено 516 або 515 р. до Хр.
Другу експедицію гебрейських добровільних поворотців із Вавилону зорганізував Езра в 7-му році царювання перського царя Артаксеркса І Лонгімана (465-424), цебто в 458 році до Хр. Експедиція нараховувала 1 500 чоловіків, а з жінками й дітьми – десь коло 6000-9000. Подорож із Вавилону до Єрусалиму тривала 4 місяці. Їм прийшлось верстати небезпечний шлях через пустиню. Езра зумів виєднати від перського царя Артаксеркса І Лангімана не тільки самого едикта, що дозволяв йому зорганізувати й очолити експедицію гебрейських добровільних поворотців із Вавилону, але також його прихильність до Ізраїля. Цар подарував поважну суму грошей, на розбудову країни, забезпечив поворотців харчами й наділив Езру правом відновити правильне поклоніння Богові (богослуження) за Мойсеєвим Законом, встановити справедливе судочинство, зреформувати релігійне й соціяльне життя в Палестині, а навіть у разі потреби вживати гроші з державної скарбниці для Заріччя на потреби Божого дому (Езри 7:6-28).
Езра, прибувши до Єрусалиму, не втрачав часу, а відразу взявся за діло. Він із самопосвятою й запалом реорганізував релігійне й суспільне життя. Він вимагав від народу точно додержувати Закону, докладно зберігати всі Заповіді та впровадив суворі вимоги та правила морального характеру. На соціяльному полі він виявив суворий ригоризм, зокрема у питанні мішаного подружжя. Він запровадив розводові суди та змусив понад 100 родин розвестися з чужоземними жінками, байдуже, чи розведена жінка зможе дати собі раду в майбутності й чи буде спроможна виживити своїх дітей. Хоч, правда, Мойсей, Йосип та інші мужі мали за жінок чужинок і не розводилися з ними. (Езри, розділи 9 і 10). Майже понад 6 місяців Езра був дуже діяльний в Єрусалимі, а відтак зник із екрану релігійно-соціяльної праці. Припускають, що він після релігійних і соціяльних реформ вернувся до Персії.
Аж у 20-му році панування царя Артаксеркса 1 Лонгімана. цебто в 445 році до Хр., Езра знову з’явився в Єрусалимі разом із Неемією, який був настановлений перським царем на намісника-губернатора Юдеї й жив у Єрусалимі 12 років від 445 до 432 pp. до Хр. Неемія в 32-му році царювання Артаксеркса І Лонгімана мусів на деякий час вернутися до Вавилону (Неем. 5:14; 13:6). Єрусалимські мури були відбудовані за 52 дні під проводом Неемії. Під час посвячення мурів Езра очолював один збір-процесію праворуч із оркестрою, а Неемія – другий ліворуч (Неем. 12:36,38). Неемія, як намісник, дбав про громадсько-економічний добростан, а Езра, як священик і вчений книжник, дбав про духовно-релігійний добростан свого народу. Під час свята Кучок 445 р. до Хр. Езра прочитав народові Книгу Закону. Це надмірно зворушило слухачів і спонукало їх відновити союз із Богом (Неем. 8:1-8; 9; 10).
Деякі дослідники Біблії вважають, що історики помилилися. На їхню думку, Езра прибув до Юдеї після Неемії за днів царювання Артаксеркса ІІ Мнемона (404-359), цебто в 398 році до Хр. Однак ця гіпотеза створює ще більше проблем і затемнює правду.
Коли, після короткої відсутности, Неемія вернувся з Суз до Єрусалиму 433 року до Хр., то відтоді Біблія нічого більше не говорить про Езру. Минуло майже 13 років, цебто аж у 20-му році царювання перського царя Артаксеркса, він знову з’явився в Єрусалимі (Неем. 8:1,13; 12:36). За гебрейським переданням, Езра помер у віці 120 років у дорозі, вертаючись із Єрусалиму до Персії. Його поховано на пограниччі Персії, недалеко від гирла ріки Тіґра.
Езра здобув собі популярність ідейного та впливового педагога реставраційної доби Ізраїля після повороту євреїв на батьківщину з вавилонської неволі. Його з Неемією вважають за основоположника юдаїзму. За традицією, він заснував і очолював так звану Велику Синагогу, цебто колегію із 120 книжників і гебраїстів, які досліджували та інтерпретували Святе Письмо. Під його проводом Велика Синагога об’єднала старозаповітні біблійні книги в одне ціле, в один канон. Він запровадив у Палестині халдейське письмо й подбав про вокалізацію й пунктацію давньогебрейських текстів Святого Писання. Йому приписують авторство таких біблійних книг Старого Заповіту, як: Езри, Неемії, Хронік, а деякі навіть твердять, що він написав Книги: Естери, Пророка Єзекіїля, Пророка Даниїла та 12 Малих Пророків. Уже в глибоку давнину Езру називали “Другим Мойсеєм”.
- Батько Єтера, Мереда, Ефера й Ялона, з Юдиного роду (1 Хронік 4:17).
- Вернувся в Юдею із Зоровавелем (Неем. 12:1).
- Помагав при посвяченні єрусалимських мурів (Неем. 12:33).
Езрі (Господня поміч): Урядник-наглядач над тими, які обробляли Давидову землю (1 Хронік 27:26).