Елмодам, Елмадам (міра або Богочоловік): Ірів син, батько Касама, в родоводі Ісуса Христа (Лк. 3:28).
Ел’наам (Бог його радість, втіха, захоплення): Його сини: Єрівай та Йошав’я були хоробрими вояками в Давидовій армії (1 Хронік 11:46).
Елнатан (Бог дав, Божий дар, Бог Подавець, Богом даний):
- Ахбарів син, батько Нехушти, яка була матір’ю царя Єгояхіна; цар Єгояким посилав Елнатана з іншими до Єгипту (2 Царів 24:8; Єремії 26:22; 36:12,25).
- Левит, учитель за днів Езри (Езри 8:16).
Елон (дуб, сильний):
- Завулонівець, суддя, чинив правосуддя в Ізраїлі 10 літ (Суддів 12:11).
- Ісавів тесть, хіттеянин (1 Мойс. 26:34).
- Один із трьох синів Завулона, родоначальник елонівців (1 Мойс. 46:14; 4 Мойс. 26:26).
- Назва міста на границі Данового племени (Ісуса Навина 19:43).
Елпаал (Бог його нагорода, Бог його заплата): Хушімів син, веніяминівець, родоначальник кількох родів, що замешкали в Єрусалимі (1 Хронік 8:11,12).
Ел’узай (Бог – це моя хвала, це моя слава; Бог переможний): Веніяминівець, приєднався до Давида, коли він утікав і переховувався від Саула в Ціклаґу (1 Хронік 12:5).
Елханан (Божа ласка, Бог наділяє):
- Яірів син, хоробрий вояк за днів Давида; побив Лахмі, брата Ґоліята (2 Самуїл. 25:19; 1 Хронік 20:5).
- Додів син, із Вифлеєму, один із 30-ох хоробрих лицарів, що був призначений до прибічної сторожі Давида (2 Самуїл. 23:24; 3 Хронік 11:26).
Ел’яда, Еліяда (Бог знає, Бог піклується):
- Давидів син, який народився в Єрусалимі (2 Самуїл. 5:16; 1 Хронік 3:8).
- Веніяминівець, один із полководців царя Йосафата, хоробрий муж, очолював 20 000 вояків із Веніяминового племени (2 Хронік 17:17).
- Батько Резона; він утік із своєї власної країни, від свого царя Цови, Гадад’езера; оволодів Дамаською Сирією, де стояло Соломонове військо; завдав Соломонові багато клопоту та створив йому зайві ускладнення (1 Царів 11:23).
- Давидів син, що народився в Єрусалимі (1 Хронік 14:7).
Ел’яким – див. “Єгоякнм”.
Ел’ясаф (Бог помножує):
- Деуїлів син, начальник і голова синів Ґадового племени під час перепису Ізраїля в Синайській пустині (4 Мойс. 1:14; 2:14; 7:42,47; 10:20).
- Лаїлів син, левит, начальник батьківського дому Ґершонових синів за днів Мойсея (4 Мойс. 3:24).
Ел’яхба (Бог переховує): Шаалвонянин, один із 30 лицарів прибічної сторожі царя Давида (1 Хронік 11:33).
Ел’яшів (Бог відбудовує, відновляє, віддає):
- Священик 11-ої черги за днів царя Давида; голова священицького служіння за чергами-змінами (1 Хронік 24:12).
- Один із нащадків царської родини Юди (1 Хронік 3:24).
- Первосвященик у Єрусалимі за днів відбудови єрусалимських мурів під проводом Неемії; очолював працю при відбудові Овечої брами (Неем. 3:1,20,21; 12:10).
- Батько Єгохонана (Езри 10:6).
- Співак за днів Езри, одружився з чужинкою (Езри 10:24).
- Син Затту, одружився з чужинкою (Езри 10:27).
- Син Банаїв, одружився з чужинкою (Езри 10:36).
Еммануїл (з нами Бог): Еммануїл – це грецька форма гебрейського імени “Імману-ел”, що означає “З нами Бог” та стосується до Ісуса Христа, до Місії (Мт. 1:23; Ісаї 7:14-15; 8.8).
Еней (похвальний, доброякісний): Він був 8 років паралітиком і апостол Петро уздоровив його в Лідді (Дії Ап. 9:32-35).
Енох (присвячений, посвяченний, повністю відданий, відокремлений, приділений або призначений):
- Каїнів син. Каїн збудував місто й назвав його за ім’ям свого сина Еноха (1 Мойс. 4:17).
- Син Яреда, батько Метушалаха, сьомий від Адама, визначний і шляхетний патріярх допотопної доби. Св. Письмо дуже коротко, але так основно й суттєво свідчить про Еноха: “Він ходив із Богом” у той час, коли панувало беззаконня й деморалізація (1 Мойс. 5:22,24); подруге, як і Ной, він закликав грішників до покаяння та вказував на Господній суд (Юди 1:14-15); його проповіді передавалися з покоління в покоління. Врешті ми читаємо, що Бог забрав його (1 Мойс. 5:24), цебто живим переслав з однієї фази буття в другу вічну фазу буття. Як і Ілля, він не досвідчив на собі фізичної смерти, а перейшов із земного тимчасового життя у вічне небесне життя з Господом. (1 Мойс. 5:18-24; 1 Хронік 1:3; Юди 1:14,15; Євр. 11:5-6).
Енош, Енос (смертна людина): Сифів син (1 Мойс. 4:26; 5:6,7,10,11; 1 Хронік 1:1; Лк. 3:38).
Епафрас, Епафр (улюблений, приємний): Християнин із міста Колос, Мала Азія, відвідав апостола Павла в Римі під час першого ув’язнення; правдоподібно, Епафрас навернувся в Ефесі під час служіння там Павла, а відтак заснував церкву в Колосах. Послання до Колосян апостол Павло написав із Риму. (Кол. 1:7,8; 4:12, 13; Филим. 1:23).
Епафродит (люб’язний): Християнин, висланий до Риму церквою у Филипах, Македонія, щоб відвідати й реально допомогти ув’язненому Павлові, що свідчить про їхню справжню віру, чинну ділами любов та їхню участь у скорботах і погребах апостола поган. У Римі Епафродит смертельно захворів, але Бог Своєю ласкою привернув йому здоров’я, він вернувся до Филип із цінним Листом-Посланням Павла до Филип’ян (Филип’ян 2:25-30; 4:18).
Епенет (гідний хвали): Християнин у Римі, якого в Посланні до Римлян 16:5 апостол Павло вітає, як першого, що навернувся до Христа в Ахаї.