Елм – Еп

Елмодам, Елмадам (міра або Богочоловік): Ірів син, батько Касама, в родоводі Ісуса Христа (Лк. 3:28).

Ел’наам (Бог його радість, втіха, захоплення): Його сини: Єрівай та Йошав’я були хоробрими вояками в Давидовій армії (1 Хронік 11:46).

Елнатан (Бог дав, Божий дар, Бог Подавець, Богом даний):

  1. Ахбарів син, батько Нехушти, яка була матір’ю царя Єгояхіна; цар Єгояким посилав Елнатана з іншими до Єгипту (2 Царів 24:8; Єремії 26:22; 36:12,25).
  2. Левит, учитель за днів Езри (Езри 8:16).

Елон (дуб, сильний):

  1. Завулонівець, суддя, чинив правосуддя в Ізраїлі 10 літ (Суддів 12:11).
  2. Ісавів тесть, хіттеянин (1 Мойс. 26:34).
  3. Один із трьох синів Завулона, родоначальник елонівців (1 Мойс. 46:14; 4 Мойс. 26:26).
  4. Назва міста на границі Данового племени (Ісуса Навина 19:43).

Елпаал (Бог його нагорода, Бог його заплата): Хушімів син, веніяминівець, родоначальник кількох родів, що замешкали в Єрусалимі (1 Хронік 8:11,12).

Ел’узай (Бог – це моя хвала, це моя слава; Бог переможний): Веніяминівець, приєднався до Давида, коли він утікав і переховувався від Саула в Ціклаґу (1 Хронік 12:5).

Елханан (Божа ласка, Бог наділяє):

  1. Яірів син, хоробрий вояк за днів Давида; побив Лахмі, брата Ґоліята (2 Самуїл. 25:19; 1 Хронік 20:5).
  2. Додів син, із Вифлеєму, один із 30-ох хоробрих лицарів, що був призначений до прибічної сторожі Давида (2 Самуїл. 23:24; 3 Хронік 11:26).

Ел’яда, Еліяда (Бог знає, Бог піклується):

  1. Давидів син, який народився в Єрусалимі (2 Самуїл. 5:16; 1 Хронік 3:8).
  2. Веніяминівець, один із полководців царя Йосафата, хоробрий муж, очолював 20 000 вояків із Веніяминового племени (2 Хронік 17:17).
  3. Батько Резона; він утік із своєї власної країни, від свого царя Цови, Гадад’езера; оволодів Дамаською Сирією, де стояло Соломонове військо; завдав Соломонові багато клопоту та створив йому зайві ускладнення (1 Царів 11:23).
  4. Давидів син, що народився в Єрусалимі (1 Хронік 14:7).

Ел’яким – див. “Єгоякнм”.

Ел’ясаф (Бог помножує):

  1. Деуїлів син, начальник і голова синів Ґадового племени під час перепису Ізраїля в Синайській пустині (4 Мойс. 1:14; 2:14; 7:42,47; 10:20).
  2. Лаїлів син, левит, начальник батьківського дому Ґершонових синів за днів Мойсея (4 Мойс. 3:24).

Ел’яхба (Бог переховує): Шаалвонянин, один із 30 лицарів прибічної сторожі царя Давида (1 Хронік 11:33).

Ел’яшів (Бог відбудовує, відновляє, віддає):

  1. Священик 11-ої черги за днів царя Давида; голова священицького служіння за чергами-змінами (1 Хронік 24:12).
  2. Один із нащадків царської родини Юди (1 Хронік 3:24).
  3. Первосвященик у Єрусалимі за днів відбудови єрусалимських мурів під проводом Неемії; очолював працю при відбудові Овечої брами (Неем. 3:1,20,21; 12:10).
  4. Батько Єгохонана (Езри 10:6).
  5. Співак за днів Езри, одружився з чужинкою (Езри 10:24).
  6. Син Затту, одружився з чужинкою (Езри 10:27).
  7. Син Банаїв, одружився з чужинкою (Езри 10:36).

Еммануїл (з нами Бог): Еммануїл – це грецька форма гебрейського імени “Імману-ел”, що означає “З нами Бог” та стосується до Ісуса Христа, до Місії (Мт. 1:23; Ісаї 7:14-15; 8.8).

Еней (похвальний, доброякісний): Він був 8 років паралітиком і апостол Петро уздоровив його в Лідді (Дії Ап. 9:32-35).

Енох (присвячений, посвяченний, повністю відданий, відокремлений, приділений або призначений):

  1. Каїнів син. Каїн збудував місто й назвав його за ім’ям свого сина Еноха (1 Мойс. 4:17).
  2. Син Яреда, батько Метушалаха, сьомий від Адама, визначний і шляхетний патріярх допотопної доби. Св. Письмо дуже коротко, але так основно й суттєво свідчить про Еноха: “Він ходив із Богом” у той час, коли панувало беззаконня й деморалізація (1 Мойс. 5:22,24); подруге, як і Ной, він закликав грішників до покаяння та вказував на Господній суд (Юди 1:14-15); його проповіді передавалися з покоління в покоління. Врешті ми читаємо, що Бог забрав його (1 Мойс. 5:24), цебто живим переслав з однієї фази буття в другу вічну фазу буття. Як і Ілля, він не досвідчив на собі фізичної смерти, а перейшов із земного тимчасового життя у вічне небесне життя з Господом. (1 Мойс. 5:18-24; 1 Хронік 1:3; Юди 1:14,15; Євр. 11:5-6).

Енош, Енос (смертна людина): Сифів син (1 Мойс. 4:26; 5:6,7,10,11; 1 Хронік 1:1; Лк. 3:38).

Епафрас, Епафр (улюблений, приємний): Християнин із міста Колос, Мала Азія, відвідав апостола Павла в Римі під час першого ув’язнення; правдоподібно, Епафрас навернувся в Ефесі під час служіння там Павла, а відтак заснував церкву в Колосах. Послання до Колосян апостол Павло написав із Риму. (Кол. 1:7,8; 4:12, 13; Филим. 1:23).

Епафродит (люб’язний): Християнин, висланий до Риму церквою у Филипах, Македонія, щоб відвідати й реально допомогти ув’язненому Павлові, що свідчить про їхню справжню віру, чинну ділами любов та їхню участь у скорботах і погребах апостола поган. У Римі Епафродит смертельно захворів, але Бог Своєю ласкою привернув йому здоров’я, він вернувся до Филип із цінним Листом-Посланням Павла до Филип’ян (Филип’ян 2:25-30; 4:18).

Епенет (гідний хвали): Християнин у Римі, якого в Посланні до Римлян 16:5 апостол Павло вітає, як першого, що навернувся до Христа в Ахаї.

Попередній запис

Еліма – Елк

Наступний запис

Ер – Еш