Відвідавши недавно гру «Атланта Брейвз», я нагадав собі поширену практику в бейсболі, яка пов’язана зі страхом. Коли гравця вибивають в аут, це записують у протоколі літерою «К», тому що слова «вибито в аут» не вміщаються у виділеному проміжку. «А що такого особливого в літері “К”?» – запитаєте ви. Ось що я з’ясував. Коли гравець б’є битою і хибить, вважають, що його вибито в аут, і суддя записує літеру «К», як це я щойно пояснив. Але коли гравець навіть не замахується битою, то аут записують інакше. Замість традиційного «К», суддя записує перевернуте «>|», позначаючи, що гравець навіть не зробив спроби вдарити. Він навіть не замахнувся.
Чи боявся він схибити? Чи боявся він хоч спробувати? Чи боявся він повірити в себе? Перевернуте «>|» позначає рішення гравця відмовитися від боротьби і сісти на лавку спостерігати за грою. Як і чимало з нас, він, мабуть, думав: «Я не можу витримати тиску. Я не знаю, чи зможу. Я боюся ризикнути. Надто багато на кону».
Не будьте таким гравцем. Залишайтеся в грі. Не опускайте рук. Не дозволяйте страху паралізувати ваші дії. Здавшись, ви почнете рух назад. Наша мета в житті – повсякчасно рухатися вперед, байдуже, в якій ролі: дружини, батька, працівника чи християнина. Бог приготував для нас більше, ніж ми можемо уявити (див. Еф. 3:20). Він хоче бачити, як ми зростаємо і переборюємо будь-який страх, що може зашкодити нам перейти до наступної стадії Його задуму в нашому житті. Коли страх закрадається в душу, дивлячись вам у вічі, дихаючи вам у потилицю, твердо станьте на ноги, розправте плечі, подивіться просто йому в лице і замахніться битою.
Саме так вчинила цариця Естера. Естера була молодою юдейкою, що жила в Персії за царювання царя Ксеркса. Коли вона знайшла ласку в очах царя, він зробив її своєю новою жінкою, царицею Персії. Але коли Аман, найвищий князь, намислив убити всіх юдеїв у царстві, Естера зустрілася віч-на-віч зі своїм найбільшим страхом – страхом своєї смерти і винищення власного народу.
Коли Мардохей, дядько Естери і писар при палаці, довідався про замисел Амана, він попросив Естеру стати перед царем і заступитися за юдейський народ. Але Естера знала, що коли вона стане перед царем, не бувши покликаною, то її скарають на смерть за порушення закону. Я стикався з важкими рішеннями раніше, однак не з такими, що наражали на ризик моє життя. Попри цей ризик, Мардохей сказав Естері, що вона мусить поговорити з царем.
«І сказав Мордехай відповісти Естері: Не думай в душі своїй, що втечеш до царського дому одна з усіх юдеїв… Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця, а ти та дім твого батька погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!…» Ест. 4:13-14
Свого часу мені не раз доводилося приймати складні рішення, однак Естера потрапила між молот і ковадло. Поміркуйте, що їй говорив Мардохей: на неї, ймовірно, чекає смерть, якщо вона піде до царя непокликана, або вона помре, якщо вирішить мовчати. Легкого виходу для цариці не було. Естера вирішила подивитися у вічі страху і вірити Богові. Вона попросила, щоб усі юдеї постили і молилися разом із нею, й на третій день пішла до Ксеркса.
З полегкістю вона побачила, що цар простягнув до неї своє берло і прийняв її присутність. Я можу лише уявити, що мала відчувати Естера, коли зайшла до царського дому; вона, буквально, віддавала своє життя в царські руки. Якою дивовижною жінкою й дитиною Божою була Естера!
Віру Естери було винагороджено, коли цар виявив ласку і врятував цариці життя. Запросивши чоловіка на низку бенкетів у товаристві Амана, того самого, що прагнув знищити її та весь народ, вона розкрила їм свою таємницю. Вона була юдейка і належала до того самого народу, який стояв перед лицем смерти за свою віру. Кінець кінцем на страту пішов Аман, а не юдеї.
Естера подивилася у вічі страхові, і Бог використав її, щоб запобігти геноцидові. Нам також не треба боятися робити те, що видається неможливим. Бог не творить неможливого! Він може знайти спосіб, коли жодного способу немає. Якщо ми загинемо, виконуючи Божу волю, то нехай. Краще умерти, служачи Богові, ніж жити і навіки опинитися в пеклі. Страх може здолати нас, може маніпулювати нами, чи знищити нас – але тільки в тому разі, якщо ми це допустимо. Пам’ятайте, не Бог творить страх. Він – Бог, попри все, і Він не хоче, аби страх чи щось інше перешкоджало нам сповнити покликання, яке Він визначив для нашого життя.