Будучи вірною послідовницею Христовою, мати Тереза була активним супротивником абортів. Причому методи донесення її думки до громадськості були далекі від західної дипломатії, яку вона вважала слабкістю. Вона не дивилась на статус, титули чи посади. Будь-хто, хто зустрічав її, повинен був вислухати волю Божу стосовно вбивства. Адже будь-яке переривання вагітності вона називала злочином. Більше того, країни, де законодавство дозволяло робити аборти, мати Тереза вважала духовно бідними.
“Якщо в багатих країнах люди дійшли до того, що дозволили аборти, то я скажу, що вони бідніші за бідних. Країна, що дозволяє аборти, – країна духовної убогості. Матір погоджується вбити своє дитя, бо їй потрібніше безперешкодно дивитися телевізор або купити нову машину. Люди готові краще завести нову собачку, ніж годувати і виховувати дитину. Раз матері вбивають своїх дітей, так чому всім нам не перебити один одного? Яка різниця? Людське серце ніколи не повинне осмілитися на вбивство живої істоти. Життя – це Бог усередині нас. У зародку теж є життя, що дароване Богом. Я вірю, що крики немовлят, яким не дали жити, доходять до слуху Божого. Життя – найбільший дар Бога людям”.
Під час військових дій у Бангладеш багато дівчат було зґвалтовано пакистанськими солдатами. І для індуїстів, і для мусульман це було страшною ганьбою. Багато хто з жінок вважав за краще накласти на себе руки, інші ж вбивали народжених немовлят. Враховуючи тяжкість ситуації, уряд Бангладеш вирішив на якийсь час узаконити аборти. Перед матір’ю Терезою встала серйозна моральна проблема. Дії уряду вона назвала “злочином у злочині” і написала відкрите звернення: “Ви хочете допомогти безневинним душам, які не бажали гріха, скоїти вбивство, пам’ять про яке переслідуватиме їх усе життя? Ви цього домагаєтесь своїм законом?”
Завдяки її зусиллям, в Індії і Бангладеш був розгорнутий широкомасштабний референдум, на завершення якого прем’єр-міністр урочисто оголосив дівчат, жертв насильства – національними героїнями, а шлюб з такими дівчатами – патріотичним актом. На кожну дитину, народжену в результаті цього насильства, давалася грошова премія. Для тих же, кому не вдалося знайти чоловіка чи від кого відвернулися батьки, мати Тереза відкрила особливі притулки і сирітські будинки. Закон про легалізацію абортів так і не був ухвалений. Мати Тереза була щаслива – її старання не були марними.
Коли в Боснії під час військових дій зґвалтування місцевих жінок набули масового характеру, вона поїхала туди з єдиною метою – просити постраждалих боснійських жінок не робити абортів. Вона була готова забрати у свої притулки всіх небажаних новонароджених. “У мене вистачить любові для всіх знехтуваних дітей”, – казала мати Тереза.
“Ми ще ніколи нікому не відмовляли, для всіх знаходили місце і ліжко. Бог завжди дає все, що необхідно. Дітей не буває надто багато. Бог створив світ досить багатим, щоб нагодувати і одягнути всіх людей. Можливо, що те, що ми робимо, – крапля в океані, але якби ми цього не робили, то океану бракувало б нашої краплі”.
“Аборт – найбільша сатанинська справа, яку тільки може вчинити людська рука. Ми витрачаємо мільйони на подовження життя літніх людей і втрачаємо стільки молодих життів, спрямованих у майбутнє”.
Кажуть, що одним прекрасним ранком мати Тереза зіпсувала апетит президентові США Білу Клінтону і його дружині. Прорвавшись через охорону до президентської пари під час сніданку в Білому Домі, мати Тереза підійшла до столу і почала різко засуджувати його лояльну політику стосовно питань дітонародження і абортів.
10 грудня 1979 року на церемонії вручення дипломів лауреатам усіх Нобелівських премій Нобелівський комітет, члени дипломатичного корпусу і королівська сім’я Норвегії вимушені були вислухати відверту, “незручну” лекцію проти абортів, яку їм прочитала цього дня мати Тереза. Слухаючи виключно власну совість, дивлячись в очі правителям світу, твердим голосом вона промовляла: “У наші дні вбивають тисячі ненароджених дітей, а ми мовчимо. Ми терпимо це з підлесливості до тих країн, які дозволили аборт. Але це слабкі країни. Вони бояться малюків, бояться ненароджених дітей. Ці діти повинні померти, бо там не хочуть годувати зайву дитину. Ми боремося з абортами, віддаючи дітей на усиновлення. Ми принесли багато радощі в сім’ї, де не було дітей. Ось чому сьогодні, у присутності Його Величності короля Норвегії, у присутності гостей із стількох країн, я прошу вас: давайте помолимося про мужність захистити ненароджених дітей, дати можливість дітям любити і бути любимими. Кілька років тому я підібрала на вулиці маленьку дівчинку. По обличчю малятка було видно, що вона не їла кілька днів. Я дала їй кусень хліба. Дівчинка схопила його обома руками і стала їсти. Вона їла дуже повільно, неначе нехотя відкушуючи крихітні шматочки. Я була здивована і запитала її: “Дитинко, я ж бачу, що ти голодна! Чому ти не їси хліб, який я дала тобі?” Вона подивилася на мене і відповіла: “Я боюся, що хліб зараз швидко закінчиться, і я знову хотітиму їсти”. Муки голоду жахливі. Багато хто ніколи не випробовував їх і ніколи не дізнається, що це означає – нічого не їсти тижнями. Але люди сьогодні зголодніли не лише за хлібом, але і за любов’ю. Вони зголодніли за відчуттям того, що вони комусь потрібні. Ніколи не відвертайтеся від бідних. Відвертаючись від них, ви відвертаєтеся від Христа. Нехай дасть нам Бог сил захистити ненароджене і беззахисне дитя, бо діти – найкращий дар твоїй сім’ї, країні і всьому світу!”