Ми читаємо, що Ісус «збіднів» (2 Кор. 8:9) – ще одне величезне, незбагненне применшення. Коли Він додав людську природу до Своєї Божественної природи, це призвело до бідності – чогось такого, чого Він ніколи не знав раніше. Він проміняв неперевершену гармонію неба на метушню життя на землі з його скорботами й тягарями, випробуваннями та тривогами, конфліктами й кризами. Він проміняв поклоніння Йому янголів на лихослів’я Його ворогами. Той, Ким «все створено» (Кол. 1:16), мусив позичити човен, щоб перепливти Галілейське море (див. Мк. 4:35-41), віслюка, щоб в’їхати на ньому до Єрусалима (див. Лк. 19:28-40), та монету, щоб проілюструвати нею Свої слова (див. Лк. 20:19-26). Той, Якому належав кожен квадратний дюйм поверхні земної кулі, збіднів настільки, що не мав «ніде й голови прихилити» (Лк. 9:58). Той, Хто створив воду як рідинну сполуку з молекулою, що складається з одного атома Оксигену та двох атомів Гідрогену (Н20), мусив просити дати Йому пити, коли відчув спрагу (див. Ів. 4:1-7). Навіть після смерті Його труп було покладено в чужий гріб (див. Мт. 27:57-61).
Все це – яскраві приклади, які унаочнюють, що значило для Того, Хто створив час, простір і матерію, підкоритись їхнім обмеженням. Це було нечуване приниження. Аби привернути увагу суспільства до проблеми міських безхатченків, британський принц Вільям одного разу переночував на вулиці, у старому спальному мішку, на «матраці» з картонних коробок. Температура вночі впала до -4°С, і, зі слів речника, принц «зміг поспати загалом не більше двох годин». І це при тому, що місце було дуже ретельно підібране з огляду на безпеку, принца супроводжував озброєний офіцер особистої охорони, його особистий секретар і керівник благодійного фонду Centrepoint, меценатом якого був принц Вільям; ба більше, як зазначила газета «Daily Mail», «він знав, що наступного дня на нього чекатиме великий обід у Букінгемському палаці задля підтримки його духа». Цей його жест був дуже схвальний, але його аж ніяк не порівняти з тим, що зробив Ісус, коли став людиною.
К. С. Льюїс якось писав: «Вічна Істота, яка знає все і яка створила увесь Всесвіт, стала не тільки людиною, але й (до того) немовлям, а до того – зародком всередині тіла жінки. Якщо бажаєте хоч трохи це збагнути, уявіть, що ви відчули б, якби стали слимаком або крабом». Проте навіть це порівняння заслабке проти приголомшливої правди, що Ісус відклав Свою небесну славу і забажав стати людиною, правди, яка стає ще більш дивовижною від усвідомлення, що Він «збіднів ради вас» (2Кор. 8:9). Ісус нічого не придбав від того, що принизив Себе, підкорив Себе обмеженням часу та простору, наразив Свою душу на біль і спокусу та дозволив із Себе знущатися, Себе катувати й розп’яти. Він зробив це все заради інших.