Зворушлива сцена

Коротенька притча в Євангелії від Луки 7:41-43 висвітлює різні ситуації в публічному житті Ісуса: Він відвідує грішників та грішниць і навіть бере на Себе право відпускати їхні гріхи. А це прерогатива, яка для тогочасних юдеїв належала лише Богові, та й регулювалася священиками. Притча звучить тоді, коли Ісус перебуває на обіді в домі Симона-фарисея: сцена, на тлі якої вона розказана, настільки зворушлива, що її варто передати повністю:

«А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила… Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила… Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!» (Лк. 7:36-50).

Збентеження любов’ю

Гостинність, з якою зустрічають Ісуса в домі Симона-фарисея, сповнена бентежної близькості. Нагода цієї зустрічі випадає у відповідь на одне зі звичайних запрошень, що їх Ісус охоче приймає. Під час обіду приходить жінка, яка, схоже, має в цих краях погану славу. Без запрошення і без будь-якого дозволу вона наближається до Ісуса, обмиває Йому слізьми ноги, обтирає своїм волоссям, цілує і намащує пахощами. Її вчинок просто приголомшує, адже вона грішниця, як її відразу таврує Симон. Однак увага Симона зосереджується не на грішниці, а на Ісусі: як можна вважати пророком того, хто дозволяє обмивати собі ноги в такий спосіб? Тож під засуд потрапляє не жінка, відразу відкинена як грішниця, а Ісус. Адже Він дозволяє їй торкатися Його і тому оскверняється її гріхом.

Грішниця чинить речі, які бентежать Симона і гостей. Своїми руками, слізьми і волоссям вона оскверняє Ісуса. Як можна передавати таке скандальне євангеліє? Лише притча може допомогти зрозуміти згіршення, яке викликав Ісус!

Попередній запис

Для кого призначені притчі про милосердя?

Наступний запис

Два боржники і позикодавець