Коротенька притча в Євангелії від Луки 7:41-43 висвітлює різні ситуації в публічному житті Ісуса: Він відвідує грішників та грішниць і навіть бере на Себе право відпускати їхні гріхи. А це прерогатива, яка для тогочасних юдеїв належала лише Богові, та й регулювалася священиками. Притча звучить тоді, коли Ісус перебуває на обіді в домі Симона-фарисея: сцена, на тлі якої вона розказана, настільки зворушлива, що її варто передати повністю:
«А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила… Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила… Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!» (Лк. 7:36-50).
Збентеження любов’ю
Гостинність, з якою зустрічають Ісуса в домі Симона-фарисея, сповнена бентежної близькості. Нагода цієї зустрічі випадає у відповідь на одне зі звичайних запрошень, що їх Ісус охоче приймає. Під час обіду приходить жінка, яка, схоже, має в цих краях погану славу. Без запрошення і без будь-якого дозволу вона наближається до Ісуса, обмиває Йому слізьми ноги, обтирає своїм волоссям, цілує і намащує пахощами. Її вчинок просто приголомшує, адже вона грішниця, як її відразу таврує Симон. Однак увага Симона зосереджується не на грішниці, а на Ісусі: як можна вважати пророком того, хто дозволяє обмивати собі ноги в такий спосіб? Тож під засуд потрапляє не жінка, відразу відкинена як грішниця, а Ісус. Адже Він дозволяє їй торкатися Його і тому оскверняється її гріхом.
Грішниця чинить речі, які бентежать Симона і гостей. Своїми руками, слізьми і волоссям вона оскверняє Ісуса. Як можна передавати таке скандальне євангеліє? Лише притча може допомогти зрозуміти згіршення, яке викликав Ісус!