Дії 12:1-17
Пробувши деякий час у Корнилія, Петро повернувся до Єрусалиму. Але тут на нього чекали сумні новини: цар Ірод посилив переслідування Церкви й убив апостола Якова, Іванового брата. Наступним на черзі був Петро. Не встиг він повернутися, як Ірод наказав схопити і його, бо юдеям сподобалося, що цар почав убивати апостолів.
Оскільки Петра схопили напередодні Пасхи, то Ірод наказав посадити його до в’язниці, аж поки мине свято і стерегти цього послідовника Христа, як зіницю ока! Він наказав приставити до Петра шістнадцять воїнів, які би не спускали з нього очей ані вдень, ані вночі.
Тим часом усі віруючі, а їх було вже дуже багато, ревно молилися Богові, щоб Він, якщо на те буде Його воля, спас Петра і дарував йому життя.
Ірод вже визначив і день смерті Петра. Але Господь скорегував царські плани. Діти, пам’ятайте, що Господь завжди спостерігає за нашими рішеннями і планами, і Він корегує їх згідно зі Своєю суверенною (незалежною ні від кого і ні від чого) волею.
Петро любив Свого Господа і, якщо це знадобиться, був готовий віддати за Ісуса своє життя. Вже минуло декілька днів, як апостол перебував у в’язниці, прикутий ланцюгами до двох воїнів.
У ніч напередодні страти апостол мирно спав поміж двома воїнами, які його сторожили, а біля дверей стояли ще чотирнадцять озброєних вояків, готових будь-якої миті до бою. Аж ось серед глибокої ночі в камері з’явився Ангел. Він торкнувся Петра і сказав йому: «Мерщій уставай». Тієї ж миті з рук апостола поспадали кайдани, і він устав. Петро думав, що це сон, тому Ангелу довелося підказати Петрові кожну наступну його дію: «Підпережися і взуй сандалі твої. Одягни свого плаща на плечі. Йди за мною».
Апостол слухняно виконував накази Ангела, думаючи, що бачить видіння. Ангел пішов попереду, а Петро слідував за ним. Вони легко проминули першу та другу сторожу і дійшли до залізної брами, яка вела в місто. Брама сама відчинилася перед ними, і вони ввійшли в місто. Коли вони пройшли одну вулицю, Ангел раптом зник. Лише тоді Петро отямився і зрозумів, що все це з ним відбувається насправді. Петро прославив Бога і сказав: «Тепер знаю, що це Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Ірода і народу юдейського, які так сильно чекали на мою страту!»
Поміркувавши якусь хвилю, Петро поспішив до будинку Марії, де Церква зібралася і молилася про Божий захист для Петра. Коли він постукав у ворота, то вийшла служниця Рода. Почувши голос Петра, вона чимшвидше побігла повідомити радісну новину, так що на радощах забула відчинити йому ворота.
І як відреагували ті, хто так ревно молилися про Петра? Вони не повірили! «Чи ти мариш? То напевне Ангел Петра прийшов сюди, а не він сам».
Дітки, а чи бувало у вас так, що ви про щось ревно молитесь і просите в Господа, а коли Він посилає вам бажане, ви раптом не вірите своїм очам, що це здійснилося? Так сталося й з християнами, які не могли відразу повірити, що Бог вчинив чудо у відповідь на їхню молитву.
Тим часом Петро продовжував стукати. Нарешті йому відчинили й ледь не закричали від подиву. Але апостол швидко увійшов усередину і зробив їм знак, щоб вони мовчали. Він розповів присутнім усе, що трапилося із ним у в’язниці і як Бог послав Ангела, щоб той вивів апостола з-під варти.
Розуміючи, що його скрізь шукатимуть, Петро помолився з братами та сестрами, попросив сповістити про чудове звільнення іншим апостолам, а сам швидко залишив Єрусалим.
ЗАПИТАННЯ:
- Як Петро опинився у в’язниці?
- Як Ірод охороняв апостола?
- Розкажіть про дивовижне звільнення Петра з-під варти.
- Як відреагували християни, які молилися про звільнення Петра, на його нічний прихід?