Як щодо вашого духовного здоров’я?
Наше духовне життя потребує постійного живлення і вправляння. Ми йдемо до джерела благодаті через вправляння в постійній молитві, навчанні і поклонінні, щоб оживити те, ким ми є як сини і доньки Божі, як послідовники Христа. Без цього ми станемо духовно спустошеними і спраглими.
Мені доводилося бачити, як зло і гріх руйнували життя людей, а також стати свідком того, як Ісус діяв у житті зранених людей, щоб відновити і повернути їм сили.
Та все ж не слід недооцінювати жадання сатани руйнувати життя тих, хто вірить у Бога. Він спокушатиме нас оманливими приманками в глянцевих журналах, фільмах та ЗМІ, так званим контентом «для дорослих», який можна побачити в Інтернеті чи на телевізійних каналах, а також обіцянками задоволень від володіння великим майном, владою чи особистими досягненнями.
Св. Ігнатій Лойола, авторитетний автор духовних праць XVI ст., говорив про три голоси всередині кожного: голос сатани, який хоче знищити нас, запевнити в себелюбстві і гордості; голос власного «я», що виявляється через наші думки, слова, емоції та вчинки; а також голос Бога, Який любить нас безмежно, у будь-який час, і бажає, щоб ми через Ісуса Христа здобули вічне життя в небі.
До якого голосу ми прислухаємось? Мабуть, до всіх трьох. Коли ми чуємо голос злого, нам слід одразу просити Ісуса про захист. Він дасть сатані відсіч і вкриє нас Своїм покровом доброти й благодаті.
Щоб уникнути гріха, нам слід уникати ситуацій, які можуть призвести до гріха. Ми не в змозі уникнути всіх спокус – зрештою, ми знаємо з Біблії, що навіть Ісуса спокушували, – але ми можемо триматися подалі від непотрібних спокус.
Якщо ми опинилися в пастці гріха, що став нашою звичкою, а чи навіть стали його рабами, тоді в нас усе ще є вибір припинити грішити, просто сказавши гріху «ні», сказавши «годі, вистачить цього». Наше навернення до Бога може бути поступовим, ми можемо просити в Нього милосердя, прощення і благодаті, зобов’язатися змінити своє життя, щоби крок за кроком іти за Христом.
Я розумію, що легше сказати, ніж зробити, але Христос може визволити нас від тенет зла, і з допомогою Божої благодаті ми можемо змінитися. Для подолання окремих гріхів-звичок, зокрема згубних залежностей, часто необхідне глибоке зцілення. Ісус є нашим божественним лікарем, у багатьох церквах моляться за духовне зцілення, і це допомагає багатьом людям впоратися зі своїми ранами, поганими звичками та проблемами.
Дозвольте Святому Духові вести вас до розпізнання ваших гріхів і шкідливих звичок, а відтак принесіть ці тягарі Ісусові, щоб отримати прощення і зцілення.
Чого можна навчитися в спортсменів?
Аби досягнути успіхів у спорті, атлети мають бути вимогливими до себе. Щоб показати високі результати, їм необхідно інтенсивно тренуватися, щоденно практикуватися, належно харчуватися і концентрувати свої думки. Цього також слід і нам навчитися. Якщо дотримання самодисципліни виправдовує себе на ігровому полі, то воно також виправдає себе і в реальному житті.
Усе зводиться до вміння опановувати собою: контролювати власні прагнення насолод, матеріальних благ, влади і престижу і віддавати їх Богові. Для цього треба щодня – інколи щогодини – докладати серйозних зусиль.
Чому так важко навчитися володіти собою? Якщо одним словом, то через гординю. Гордість дає нам оманливе відчуття сили і влади, а також утримує нас від втілення великої кількості ідей, запропонованих у цій книжці: самовідданість, жертва, смиренність, терпеливість і чимало інших важливих чеснот. Вона також не дає нам змоги бути миротворцями в суперечках з іншими. Коли мова йде про гординю, то або ви керуєте нею, або вона вами! А для цього ми потребуємо благодаті Божої.
Незважаючи на те, що в багатьох видах спорту ми можемо отримати цінні уроки щодо самодисципліни спортсменів, варто також поглянути на атлетику з перспективи вічності. Чому ми з шаленим захопленням спостерігаємо за м’ячем, що летить у повітрі? Незалежно від того, летить він через баскетбольне кільце, потрапляє в бейсбольну рукавицю, відбивається від футбольних воріт чи потрапляє в лунку, суть у тому, що це лише м’яч.
Зрозумійте мене правильно: я люблю дивитися спортивні змагання. Та якби ми бодай трохи інтересу, який маємо до того м’яча, направили на Бога! Він направду заслуговує нашої любові – Він зрештою створив усе довкола, і нас також! Яку дивовижну, глибоку, неймовірну благодать наш Отець дарував нам – бути Його синами та доньками, покликаними до вічного життя.
Чи здорові діти стають здоровими дорослими?
Привчання дітей до здорової їжі та регулярних занять спортом сіє зерна здоров’я, які будуть ще довго рости навіть після того, як діти стануть дорослими. Залучення дітей до спорту є добрим початком для того, щоб заохотити їх до ведення здорового способу життя, допомогти їм усвідомити важливість дотримання під час харчування правильного балансу між білками, жирами і вуглеводами, а також цінність фізичних навантажень, які зміцнюють серцеві м’язи і м’язевий тонус загалом.
Це одна з найбільш практичних і корисних речей, яких ми можемо навчити своїх дітей у сучасному суспільстві, помішаному на фастфуді, насиченій цукром і вуглеводами їжі, суспільстві, яке, здається, з кожним роком дедалі більше втрачає свою форму. Це реально дієвий спосіб контролювати, що ми їмо, коли їмо і як ставитися до їжі. Це одна з умов особистої дисципліни та самовладання.
Що стосується мене, то – мушу визнати! – я справжній «чіпсоман», який намагається позбутися залежності від цієї шкідливої їжі. Я любив розслабитися, з’ївши пачку солених, хрустких чіпсів, а також, бувало, протягом дня не раз бездумно їх хрумкав. Чіпси були моєю їжею для втіхи, і я виправдовував свою залежність від них тим, що мав право поласувати ними як нагороду після важкої праці. Тож після виснажливих дискусій, свідчень і відстоювання своїх думок я купував пачку улюблених кукурудзяних чіпсів зі смаком фермерського соусу і хрумкав їх дорогою додому.
Ми можемо вправлятися в різних видах розумової гімнастики – самі, а також наші діти, виправдовуючи вживання шкідливої їжі і навіть фастфуду, бо «ми її любимо», або «у нас немає часу на готування», або «так це ж та сама курятина». Звісно, є час і місце й для швидкої їжі. Та якщо не контролювати її споживання, тоді ця така смачна нездорова їжа може легко стати нашою згубною звичкою, а ми самі наберемо зайву вагу!
Чому потрібно розвивати «почуття вдячності»?
Ніколи не забуваймо дякувати Богові за все. Коли я був ще немовлям, мій батько занедужав тоді ще небезпечною для життя хворобою: кокцідіоідомікозом, або долинною лихоманкою. Він мало не помер, але завдяки благодаті Божій і тривалому медичному лікуванню вижив. Дякуючи Богу, впродовж решти свого життя мій батько залишався глибоко віруючою людиною. Цей приклад вдячності завжди в моїй пам’яті.
Я справді переконаний у тому, що «почуття вдячності» є частиною здорового життя – вдячність за багато благ, які ми отримуємо стосовно нашого тіла, розуму та духу. Своєю невдячністю перед Богом і іншими людьми ми наче визнаємо, що наше здоров’я не залежить ні від кого, що воно є лише результатом везіння.
Вникніть у ваше життя і складіть список речей, за які ви вдячні Богові: чи є у вас добра робота? можливості отримати якісну освіту? люблячий чоловік чи дружина? діти? чудові батьки? близький друг? міцне здоров’я?
Виразіть вашу вдячність у молитві, словами чи вчинками. Що частіше ми дякуватимемо Богові, то більше пізнаватимемо Його. Що більше Його пізнаватимемо, то більше Йому довірятимемо. Що більше Йому довірятимемо, то більше покладатимемося на Нього і зрікатимемося своєї волі та підкорятимемось Його волі.