«Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані! І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому. Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати. І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, блаженні вони! Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати. Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте! Озвався ж Петро: Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх? А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його. А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.»
Цього року найобтяжливішим для мене моментом було очікування в аеропорту реєстрації на рейс у Тель-Авів. Я віз на Святу Землю невелику групу паломників, і ми встали із самого рання, щоб вчасно встигнути в аеропорт. У нас був багаж, квитки і… лише один паспорт на двох з дружиною. Її паспорта не було. Ми обшукали всі сумки і кишені. Я зателефонував своєму сусідові і попросив його пошукати паспорт у нас удома на той випадок, – якщо ми забули його там. Інші члени нашої групи дивилися на нас із співчуттям і замішанням. Не стану і намагатися описати, що відчувала моя дружина. Коли ж ми майже домовилися з дружиною, що вона прилетить цим же рейсом, але наступного дня, я пересунув валізу, і на підлогу раптом впав той самий паспорт! Виявляється, поки в мене перевіряли квитки, він випадково вислизнув і застряг між двома сумками.
Майбутня поїздка примушує вас ретельно продумати, що узяти з собою і як все краще підготувати. Коли літак вже на відстані двохсот кілометрів від вашого міста на висоті восьми тисяч метрів, який сенс, якщо ви раптом згадаєте, що узяли з собою не ті черевики, які потрібно було узяти?! І в нашому уривку попередження Ісуса починаються з поради, яка колись вже була дана людям, що вирушали в дорогу. Спочатку вона була адресована ізраїльтянам, на яких чекав поспішний Вихід з Єгипту (Вих. 12:11). Як ми бачили, Лука виділяє тему Виходу в різні моменти, розповідаючи про подорож Ісуса в Єрусалим, а в нашому фрагменті він прямо вказує на перший Вихід єврейського народу. Ізраїльтяни повинні були їсти їжу, заготовлену для подорожі, і повинні були рушити в дорогу, щойно їх про це оповістять.
Розвиваючи цю картину, Ісус зберігає цю строгу ноту невідкладності, але на відміну від старозавітної історії представляє Своїх послідовників як слуг, що очікують, коли їх пан повернеться додому з тривалого шлюбного бенкету. («Друга сторожа» ночі приблизно співпадала за часом з північчю; «третя сторожа» відповідала часовому відрізку безпосередньо перед світанком.) У міру розвитку образу стає усе більш ясно, що Ісусу важлива як сама ілюстрація, так і її тлумачення. І коли ми простежимо увесь хід Його думки, вона в окремих своїх моментах виявиться досить страхітливою.
Ісус не лише залучений у безперервну війну із силами зла. Він не лише закликає учнів до безмежної вірності навіть в умовах відкритого протистояння. Він не лише каже, що Царство Боже вимагає віднині повної переоцінки цінностей. Він попереджає, що настає криза, велике викриття, до якого потрібно бути готовими, беручи приклад із слуг, які нетерпляче прислухаються до кроків свого пана і чекають, що він от-от постукає в двері. Здається, що Ісус стоїть перед моментом, коли сили світла і пітьми от-от зійдуться в страшній битві, результатом якої стануть Його власна смерть і неймовірна катастрофа, яка спіткає Ізраїль у цілому і Єрусалим зокрема. Хоча цей і подібні до цього уривки часто сприймалися багатьма як пророцтва фінального повернення Ісуса, сам Лука упродовж усього свого Євангелія, здається, вважає, що вони відносяться до клубка подій, якому, як те було відомо Ісусу, судилося розплутатися ще за життя Його сучасників.
Отже, ці події виявляться для учнів неабиякою перевіркою. Якщо вони розслабляться, якщо вирішать, що, якщо вони Ісусові послідовники, усе буде гаразд (а Ісус зовсім не має на увазі, що вони накинуться з кулаками на своїх побратимів-служителів; тут зображений Ним образ просто наслідує свою художню логіку), то вони побачать, що не готові до прийдешніх подій. Ісус знає, що ці часи не так вже далекі. І в якомусь сенсі сам Він йде в Єрусалим для того, щоб їх наблизити. Але Він знає також, що учні зрозуміли дуже мало з того, що має статися, тому Він і закликає їх підготуватися. Тому Він показує образ слуг і пана увесь час з різних сторін, повторюючи суворі застереження.
Питання Петра виражає важливу думку. Юдейські оповіді про пана і слуг часто були просто притчами про Бога і Ізраїль, і, щонайменше, одне з оповідань Ісуса підпадає під цей жанр (Лк. 16:1-9). Отже, чи розуміти учням образ пана, що повертається додому, як такий, що відноситься не лише до них («челядників» Ісуса), але й до всього Ізраїлю?
Мабуть, так: притча говорить про весь народ. З цієї миті ми знайдемо в Луки декілька попереджень, що ясно показують, що станеться з нацією в цілому і з її головним символом, Храмом, якщо Ізраїль не усвідомлює, що Пан повертається. Цей образ перекликається з Лк. 19:11-27, де говориться не про друге пришестя Ісуса, а про повернення Бога Ізраїлю на Сіон. Ісус переконаний, що саме ця подія сталася там і тоді. Пан повернувся, а слуги не були готові.
У той же час цей уривок часто справедливо застосовують при посвяченні в сан або звершенні церковних служб, коли християни збираються разом для молитов про тих, кому довірене служіння в церкві Божій. Це величезна відповідальність, яку добре ілюструє притча про слуг і пана. Має витвережувати те, що, згідно із словами Павла, певну категорію християн після смерті чекає засудження (зазвичай він не пропонує нічого, окрім надії), він має на увазі вождів і наставників, які не зуміли виконати своїх завдань (1 Кор. 3:12-15). Євангелісти і учителі, пастори і богослови однаково розділяють цю відповідальність: коли прийде пан, чи виявляться вони готовими і вірно виконуючими свою місію – або не виявлять належної старанності і погано поводитимуться зі своїми домашніми?