«Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх, і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір. І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина. І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м’які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських. На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка. Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього. І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.
А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього. І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони? Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви… Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п’є, а ви кажете: Має він демона. Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.»
Дістаньте монету зі своєї кишені і подивіться на неї. Про що вона каже вам?
Моє питання полягає не в тому, наскільки ви багаті, якщо судити по цій монеті. І мене цікавлять не слова, які на ній вигравійовані. Я маю на увазі картинки, символи.
Перш ніж писати цю книгу, я відвідав Грецію і США; як завжди, я привіз додому кілька тамтешніх монет. На лицьовій стороні грецьких монет – зображення героїв старовини: Олександр Великий на монеті в 100 драхм, філософ Демокрит на монеті в 10 драхм. На зворотному боці в них символи: сонце з яскравими променями на першій монеті і сонце із сонячною системою – на другій. На американських монетах теж зображують героїв, правда, не таких древніх: на одній – Авраам Лінкольн, на іншій – Джордж Вашингтон. І символи на них, для тих, хто потрудиться їх розглянути, також вражають: Монтічело, будинок Томаса Джеферсона у Віргінії – на одноцентовій монеті, великий орел – на монеті в 25 центів.
Тепер уявіть, що ви ніколи не бачили ні книг, ні газет, ні фотографій, ні навіть вікон з кольоровими склом. Ви тільки бачили час від часу живописні полотна, різьблення, мозаїчні підлоги (якщо ви багата людина чи працювали на багатого) і – монети. Монети ви бачили найчастіше. У стародавньому світі вони були єдиним засобом масової інформації і основним способом передавати простим людям символічні повідомлення. Для євреїв, яким (в усякому разі теоретично) заборонялося робити зображення людей, вибір символів на монетах дійсно мав велике значення.
Коли Ірод Антипа підбирав символи для своїх монет, якраз за кілька років до громадського служіння Ісуса, йому найбільше подобався галілейський очерет. Ви могли бачити цілі зарості очерету, що гойдається на вітрі, на узбережжі Галілейського моря. Очерет символізував красу і родючість цих місць.
«Та на що ви дивитись ходили?» – запитує Ісус у натовпу, який ходив христитися до Івана, а тепер йшов за Ним. «Чи на очерет, що вітер гойдає його?» Іншими словами, ви дивилися на нового царя, подібного до древніх володарів? Якщо вони відразу не уловили суті справи, подальші міркування повинні спрямувати їх думки в потрібне русло. Ви ходили дивитися на тих, хто носить розкішний модний одяг? Якщо так, то ви не туди дивитеся: ті, що живуть у царських палацах, носять розкішний одяг. Тоді що ж ви шукали? Пророка? Так, ви бачили більше, ніж пророка. Цей пророк – особливий. Це – передовий Воїн, що готує шляхи Всевишньому.
Увесь цей довгий пасаж, що формально переказує розмову між Ісусом і Івановими посланцями, і, далі, загадкове звернення до натовпу висвічують одне і те ж питання: ким Себе вважає Ісус? Говорити про Ірода, з одного боку, нехай навіть побічно, і про Івана – з другого, – це спроба сказати щось про того, хто стоїть між ними. Чи дійсно Ісус могутній пророк? Чи дійсно Він новий цар, помазаний Богом, якому судилося змістити Ірода? А якщо ні, то хто Він?
Іван, що знаходився в темниці, був збентежений. Ісус робив не те, чого чекав Іван. Якщо Ісус і дійсно Месія, то чому Він не встановив те месіанське Царство, якого чекав Іван, – яке звільнило б полонених, подібних до нього? Навколо повно донощиків, і Ісус не поспішає прямо казати: «Я – Месія». Через декілька розділів ми почуємо, що Ірод вирішив убити Його (13:31), і тому пряме визнання такого роду було б невиправданим ризиком. Замість цього Він робить всілякі зцілення на очах в Іванових посланців і пропонує їм зробити висновки, допомагаючи їм прямою підказкою з Ісаї. (Деякі євреї і без того розцінювали ці цитати як пророцтво того, що зробить Месія, коли прийде; один з подібних «списків» Його діянь був виявлений у древньому сувої в Кумрані.) Саме такого роду Месією має намір бути Ісус: не безпосереднім суперником Ірода (хоча в результаті Його Царство кидає виклик усім Іродам і відмітає їх), але Царем, який діє абсолютно іншим чином, – зціляє людей і весь світ на всіх рівнях.
Якщо Ісус утілює зовсім інший тип царя, ніж Ірод, то Іван утілює зовсім інший тип пророка. Він не просто пророк серед інших пророків. Він – той, хто, за словами Малахії, повинен приготувати шлях Господові. У Малахії 3:1 вісник готує дорогу Господові, Який прийде в Храм і очистить його від всякої скверни, і явить суд і милість Божі всьому Ізраїлю. А в нашому уривку Пан, про якого йде мова, з’являється вже не просто Месією; Він – сам YHWH[*] Бог Ізраїлю, Який утілився. Саме тому, як ми можемо припустити (хоча спочатку це звучить несподівано), найменший у Царстві Божому більший, ніж Іван. Найменші серед тих, хто належить до нового руху, ініційованого Ісусом, більші, ніж найбільша людина, яка колись народжувалася донині. Це дійсно сильна заява, нехай навіть і недостатньо пряма, щоб Ірод зміг угледіти в ній виклик своєму правлінню. Втім, слухачі, що сиділи навколо і глибоко вникали в сенс, цілком могли зрозуміти, про що тут йшла мова. А хто не міг – той просто продовжував дивитися в усі очі, не розуміючи суті справи.
Таких були багато серед Ісусових сучасників: вони нарікали на надмірну суворість Івана, а потім скаржилися, що Ісус став душею суспільства, і це було занадто. Але Премудрість відкрилася, і ті, хто зрозумів, що відбувається, зможуть зрозуміти і те, як це станеться.
Сьогодні люди все ще судять про Ісуса виходячи зі своїх очікувань, замість того щоб зупинитися, вникнути у факти і зрозуміти, що ж відбувається. Вони досить часто роблять те ж саме з Ісусовими послідовниками – одних критикують за зайву суворість, інших – за зайву м’якість, одних – за надмірну абстрактність, інших – за надмірну приземленість. Але і тепер ті, у кого є очі, зможуть побачити Премудрість. Слідування за Месією, який частенько зовсім не такий, яким ми Його собі уявляли, завжди накладає вимоги; проте це єдина дорога до Божого Царства.
[*] Невимовне ім’я Бога Ізраїлю; юдеї замінюють його словом «Господь»; у сучасній біблеїстиці найчастіше транскрибується як «Яхве», або «Ягве», і зводиться до др.-євр. дієслова зі значенням «бути». – Прим. пер.