Як мені дізнатися, чи дійсно я люблю дівчину?
Що таке любов? Колись я думав, що це – палке й ніжне почуття. Як тільки ти її побачиш, світ видається пречудовим, пташки співають і все навколо нагадує про неї. Щойно вона ввійде до кімнати, твоє серце починає битися частіше.
Це все «закоханість». У цій спонтанній відчуттєвій реакції дуже багато радості, та не слід плутати цих відчуттів із самою любов’ю. Деякі люди думають, що можна передбачити, наскільки довго триватимуть їхні стосунки, за тим, наскільки сильно вони відчувають взаємну симпатію. От і витрачають хтозна-скільки часу, аби з’ясувати, закохані вони чи ні.
При цьому вони забувають, що любов – це дієве прагнення робити те, що є найкращим для іншої особи, навіть коли теплі й ніжні почуття вже давно минули. Але замало – бажати робити добро іншому. Треба виховувати наш спосіб мислення згідно з правдою, котру відкрив Бог, – так, щоб ми знали, що саме є благом для іншої людини, а не робили перше-ліпше, що нам чуттєво видаватиметься благом. Коли ми вже знатимемо, що саме є благом для нашого ближнього, залишиться йти за цим знанням і переживати справжню любов у реальних вчинках.
Любов не є чимсь, що «трапляється» між людьми, – це щось, що вони самі створюють, будують, чинять. Це завдання, місія. Якщо захоплення, котре було на початку стосунків, згасає, а ми зробили висновок, що любов минула, то будьмо певними – вона й не починалася. Взагалі, коли любов спиралася б лише на романтичні відчуття, то як же тоді наречений і наречена могли б під час вінчання присягати одне одному, що їхнє подружжя триватиме «аж до смерті»? Тоді краще сказати, «поки нам не набридне». Тож нам не вдасться визначити глибини взаємин за інтенсивністю відчуттів.
Уяви на хвилинку: ти одружений, і у твоєї вагітної дружини саме почалися «примхи вагітних». Четверта ранку, а вона хоче, щоб ти пішов до магазину й купив їй овочевий сік та вишукане морозиво в шоколаді. Перевертаєшся на другий бік і дивишся на свою дружину, а вона зовсім не випромінює того сяйва, котрим світилася в день весілля. О четвертій ранку світ не виглядає пречудовим, та й пташок щось не чути. Але, поцілувавши її розпечене гарячкою чоло, ти виходиш із дому і прямуєш до магазину. Чи минула любов? Ні, вона справжня, і навіть більш справжня, ніж будь-коли раніше.
Отож, як дізнатися, чи дійсно ти любиш жінку? Папа Іван Павло II дав досконалу відповідь на це запитання, сказавши: «Що більше почуття відповідальності за [кохану] людину, тим більше справжньої любові»[1]. Найвеличнішим прикладом такої любові є Христос. Він Сам досконалим способом являє, що значить – любити жінку. Коли нам захочемо дізнатися, як належить любити, нам вистачить поглянути на Хрест.
Як дізнатися, чи любить мене хлопець, чи хоче мене використати?
Якщо хочеш дізнатися, чи любить тебе хлопець, проведи «тест на любов». Виглядає він так. Я знаю одну молодицю, котра застосувала цю перевірку на першому (й останньому) побаченні із певним молодим чоловіком. Він зробив прозорий натяк стосовно своїх планів на вечір, а вона йому дала зрозуміти, що практикує життя в чистоті. Тоді він відповів: «Немає проблем. Можемо робити що-небудь інше» (у сенсі «усе, крім власне статевого акту»). Вона відразу ж провела з ним пришвидшений курс на тему «життя в чистоті», а він заявив: «Тобто ти хочеш сказати, що я не отримаю нічого?»
Виглядало це приблизно як у дитини молодшого віку, яка шаленіє, бо мама не купила іграшки. Його бажання разом із дитячою реакцією показало, що він не мав жодного поняття про вартість того, чого прагнув. Гадав, що пропозиції повечеряти має вистачити, аби безцінний скарб її тіла став для нього доступним. Оце і є сліпота, що народжується із нешанобливого ставлення до сексу.
Такий учинок молодої жінки не був для неї легким, але це було набагато легше, ніж, проживши із хлопцем шість місяців, з’ясувати, що він любить задоволення більше, ніж її саму. Та оскільки вона практикувала життя в чистоті, зуміла помітити маніпуляції, до яких хотів вдатися хлопчина, аби затягти її до ліжка. Вона знала, що коли хлопець схиляє її віддати своє тіло, то не любить її. Жінка через велич своєї гідності – будучи сотворена на образ і подобу Божу – заслуговує на справжню любов. Вона ніколи не має дозволяти, щоб її використовували чи поводилися з нею, як із річчю. Її тіло – безцінне в очах Бога, а до її серця належить ставитися, як до скарбу.
Хоча цей тест на любов і відсіює багатьох незрілих молодиків, справжні наміри чоловіка можна розпізнати лише за деякий час. Один чоловік говорив: «Якщо відчую, що вона не стійка в питаннях моралі, гратиму яку завгодно роль, аби лише підвести її до моменту, коли вона вже не уникне сексу»[2]. Є багато добрих хлопців, але також є багато безчесних потвор, котрі розповідатимуть дівчині все, що вона хотіла б почути. Саме тому дівчина мусить бути стриманою й обережною, поступово вчитися слухати своє серце, а ще – мати мужність перетворити пораду серця на вчинок. Інакше дівчина ризикує залишитися з таким відчуттям, яке мала одна п’ятнадцятирічна школярка: «Я почувала себе дивно, тобто використаною. Ніби ми удвох піклувалися про одну й ту саму людину – про нього. А моє місце було десь збоку»[3].
[1] Karol Wojtyla (Pope John Paul II). Love and Responsibility. San Francisco: Ignatius Press 1993, 131.
[2] J. McDowell. Why Wait?, 110
[3] Joyce L. Vedral. Boyfriends. Getting Them, Keeping Them, Living Without Them. New York: Ballantine Books, 1990.