«Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!». Псалом 139:13-15
У наш час молоді люди передовсім шукають правди. Серед цінностей, за якими вони тужать, правда, мабуть, посідає найвище місце. Цей факт підтверджують різноманітні опитування. Коли, однак, молодим людям починає бракувати абсолютної правди, яка дісталася їм від батьків, вони творять власну, для свого вжитку. І нині це найбільший виклик для молодого покоління, яке почувається дедалі розгубленішим, шукаючи правду – ту єдину, реальну, що дарує справжню свободу.
Ведучи свої пошуки, молоді люди прагнуть дізнатися правду в кількох вимірах: правду про себе, правду про Бога, правду про навколишній світ і цінності, на яких може бути збудоване їхнє життя.
ПРАВДА ПРО ТЕ, КИМ Я Є
Поведінка батьків, їхні дії та способи піклування, опіки й забезпечення потреб дитини найбільше впливають на її почуття власної цінности і на пошуки своєї ідентичности, які, своєю чергою, є результатом сприйняття самої себе. Уявлення про себе формується в дитини передусім у процесі саме таких найважливіших стосунків – з мамою і татом. Власне від них вона довідується про свій вигляд, почуття, поведінку та значення – насамперед для батьків, а потім також і для інших осіб. Ця інформація значною мірою впливає на те, який шлях обере дитина в житті та як діятиме, стаючи дедалі самостійнішою.
Зважаючи на власний стиль виконання обов’язків матері, мусимо передусім звернути увагу на те, щоб наш спосіб впливу не нищив у дитини почуття власної цінности та не заважав їй ставати самостійною в дорослому житті. Жоден зі стилів нашого впливу не є цілковито ідеальним. А отже, ми мусимо докладати ще більших зусиль, щоб, попри нашу недосконалість, розвивати в дитини здорове почуття власної цінности, яке допоможе їй правильно діяти й пізнавати, як чудесно створив її Бог-Творець. Це наше найперше покликання. Ми не повинні виховувати дітей такими, якими їх собі уявляємо, перетворюючи на власне відображення, а передусім маємо розвивати в них почуття того, що Бог чудесним чином створив їх на Свій образ і подобу.
Пригадую собі ті вечірні хвилини, коли наші маленькі діти от-от мали заснути. Ці миті належать до найцінніших моментів налагодження родинних стосунків. То був час, коли діти хотіли якнайбільше розповісти нам про те, що вже відбулося, і про те, що планують зробити наступного дня. То був час, коли ми разом читали Слово Боже і молилися.
До моїх найприємніших спогадів, зокрема, належить одне спонтанне висловлювання нашої чотирирічної доньки. Лежачи ввечері в ліжку й бавлячись своїми маленькими ручками, вона раптом прошепотіла: «Господи Ісусе, дякую Тобі, що Ти дав мені такі чудові рученята й що вони можуть так багато всього робити». Мої очі наповнилися слізьми зворушення. Мені страшенно захотілося, щоб ця її вдячність за те, ким вона є та що отримала від Бога-Творця, не покидала її впродовж усього життя. Також я пригадала багатьох дорослих жінок, які розповідали мені про те, як сильно ненавидять себе, як не зносять свого вигляду та як не можуть без відрази дивитися на своє відображення в дзеркалі.
Зазвичай любов до себе люди ототожнюють із зарозумілістю, надмірною гордістю й почуттям вищости. Ми не до кінця знаємо, як поводити себе з особами, яким притаманні різноманітні комплекси, упередження й фальшива скромність. Однак для тих і тих характерний брак почуття власної цінности й численні розлади, які своїм корінням сягають впливу на них їхньої матері. Ставлення матері до себе та до своєї дитини формує в маленької відповідне сприйняття самої себе. У результаті власний образ витворюється в розумі й почуттях дитини на основі порівняння себе з матір’ю.
ПРАВДА ПРО БОГА, ЯКИЙ МЕНЕ СТВОРИВ
Святе Письмо закликає нас: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22:39). Неправильно зрозумівши любов до себе, ми могли б сказати, що Господь Бог зовсім зневірився в людині й вирішив, що раз вона такий великий егоїст, то нехай хоча б цим егоїзмом обдаровує також і свого ближнього.
З біблійної перспективи вартість людини окреслює сам Бог, наш Творець, Той, хто нас створив. І це Він визначив нашу цінність: ми такі цінні для Бога, що Його Син, Ісус Христос, помер за нас, щоб ми не мусили померти за свої гріхи. Своєю смертю на хресті Він відкупив нас, людей, від смерти й тим самим показав, які ми цінні для Бога.
Цінність кожного з нас – і мою, як матері, і моєї дитини – визначають два незаперечні факти: ми є творінням великого Бога і те, які ми Йому дорогі, свідчить найвища ціна, яку заплачено за кожного з нас, – ціна пролитої крови Спасителя, Ісуса Христа.
Від цих двох фактів ніхто не здатен звільнитися. Можна про них сперечатися, сумніватися в їхній вірогідності, не вірити в них, однак це не матиме жодного впливу на їхню правдивість. Не можна також заперечити й того, що зовсім інакше живе людина, яка усвідомлює саме так визначену власну цінність, ніж та, що не осягнула цього і не знає, звідки походить, чиїм є творінням і куди прямує.