МАНДРІВКА ІЗРАІЛЯ

Числа 10:29-36

Тепер ізраїльтяни мали скинію, в якій завжди могли поклонятися і приносити жертви Богу, де б тільки вони не таборували. Щоранку і щовечора священики спалювали два види жертв, як заповідав Господь: ягня на мідному жертовнику у дворі (Вих. 29:38-42) і фіміам на золотому жертовнику всередині скинії (Вих. 30:7-8). На знак того, що Господь приймає жертву від народу, Бог посилав з неба вогонь, який спалював жертву (Лев. 9:24). Щосуботи священики клали свіжі показові хліби на золотий стіл. Це була найсвятіша з огняних жертв, тому їсти ці хліби дозволялося тільки священикам у святому місці (Лев. 24:5-9).

До самої скинії Господь, як ми вже зазначали, дозволяв заходити тільки священикам, Аарону та Мойсею. А весь народ міг заходити лише на подвір’я скинії. Сюди вони приносили ягнят для жертви за свій гріх і тут поклонялися Богу. На їхніх очах Аарон здійснював цілопалення на мідному жертовнику, а потім ішов до скинії для спалювання фіміаму. У скинії Аарон молився за народ, а коли після цього виходив надвір, то піднімав руки свої догори, кажучи: «Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже!» (Числа 6:24-27).

Прийшов час, і Господь дав знак вирушати далі з-під Сінайської гори. Коли хмара Божа піднялася зі скинії, тоді священики засурмили в срібні сурми, щоб народ збирався в дорогу. Кожна родина зняла свій намет і поклала своє майно на своїх верблюдів або віслюків, хто кого мав.

А що ж зі скинією Господньою? Тепер ви розумієте, чому вона була збудована як великий намет. Адже священики так само, як і всі родини, зібрали скинію: загорнули кожний предмет окремо, дуже дбайливо поскладали усі тканини, дошки, світильники – вони розуміли, що це велика святиня Господня! Бог Сам наказав, як збирати скинію, хто і що має нести. Він назвав обраних людей, які повинні були нести складені елементи скинії, але робити це мали дуже обережно, щоб не торкатися їх, бо інакше вони помруть (Числа 4:5-15). Найсвятішу ж річ – ковчег Господній – священики накрили чудовим покривалом і понесли самі. Це були обрані нащадки Левія, сина Якова (Повт. Зак. 31:9). Не дивлячись на те, що вони також були священиками, їм заборонено було торкатися ковчегу Господнього. Тому вони взяли дві спеціально зроблені жердини, просунули їх в отвори, що зроблені для цього на ковчегу, поклали жердини собі на плечі і так понесли ковчег. Інші обрані Богом ізраїльтяни несли завіси і стовпи, а також дошки скинії (Числа 4:23-33).

Попереду йшли священики з ковчегом, а за ними йшов народ. Чому так? Бо Господь був у хмарі над ковчегом і показував їм шлях до Ханаану.

ЗАПИТАННЯ:

  1. Які два види жертв приносили священики двічі на день?
  2. Чи народ мав право входити до скинїі?
  3. За якої умови народ збирав свої намети і вирушав далі?
  4. Як і хто переносили скинію?
Попередній запис

СВЯЩЕНИКИ

Наступний запис

ДВАНАДЦЯТЬ СПОСТЕРЕГАЧІВ