«Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити. Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!»
Цим ранком я пішов на поминальну службу за Коліном Каудрі, який був одним з найкращих гравців у крикет. Він був так само знаменитий, як бейсболіст Бейб Рут. Коліна знали і любили у всьому світі. Гравці Індії, Австралії, Пакистану і островів Вест Індії боялися його як суперника і шанували за видатні здібності. Великі натовпи народу збиралися, щоб вболівати за нього – просто як за людину. Коліна усюди привітно приймали, його запросив у свій дім навіть колишній прем’єр-міністр Великобританії. Цей спортсмен прославився ще й тим, що написав пісню про свого батька, який був відомим громадським діячем і прекрасним сім’янином, який ніколи не втрачав довірчих стосунків із синами та онуками. Пісня вийшла задушевною і зворушливою, бо історію свого батька розповів люблячий син.
У цьому євангельському уривку ми бачимо, що Ісус теж вважає, що ніхто краще ніж Він не знає Того, Кого Він називає Отцем. Є речі, які тільки Ісус може розповісти про Свого Отця. Тут прихована таємниця Ісуса. Оголошуючи про Царство Боже і закликаючи всесильну Божу любов зціляти, прощати, дарувати нове життя, Ісус усвідомлює, що люди, яких Він зустрічає, не знають Його Отця.
Уявіть собі обдарованого музиканта серед людей, у яких немає слуху і які фальшивлять при співі. У подібній ситуації опинився Ісус. Із самого раннього дитинства Він знав, Який істинний Бог Ізраїлю. Як же було боляче Ісусові через те, що більшість сучасників не хотіли Його слухати! Багато хто відкрито виступав проти Нього, інші знаходили різного роду відмовки. І як не дивно, зростання числа Його супротивників сприяло тому, що Ісус по-новому поглянув на Отчій задум. Це розуміння вилилося в Його славослів’ю Бога.
Єврейські Писання тепло відзивалися про мудрість старців. Господь дарував мудрість тим, хто Його боявся. Традиційно вважалося, що людина, яка цілком присвятила своє життя вивченню Тори і молитвам, врешті-решт стає мудрою. Але це було так само важкодосяжним, як у наші дні стати нейрохірургом або льотчиком-випробувачем. Мудрець повинен був знати мови, розбиратися в тлумаченні Тори, увесь час обмірковувати складні життєві питання.
Ісус усе це спростовує, коли каже, що треба бути подібним до дитини. Ісус впізнав Свого Отця, не вивчаючи книг про Нього, а просто живучи разом з Ним як син, навчаючись у Нього як учень, що наслідує дії майстра. Ісус бачив, що, на відміну від мудрих і вчених, прості люди (бідняки, грішники, митники) відкривали для себе Господа, просто йдучи за Ним. Для них Ісус став «віконцем», що освітлює шлях до живого Бога, справжнього Отця. Призначення Ісуса – відкрити завісу таємниці і розповісти правду про Господа. Слово «відкрити» у даному контексті означає «говорити відверто», дарувати людям Одкровення. Сьогодні це слово (грецькою – «Апокаліпсис») пов’язане з чимось трагічним, несподіваним, вражаючим. Чи не занадто збентежені були послідовники Ісуса, почувши, що істинного Бога можна пізнати тільки через Нього? Але саме це давало Йому основу зробити одну із найбільш надихаючих пропозицій: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!». Фарисеї говорили, що люди повинні нести «тягар Тори», тяжку ношу приписів єврейського Закону. Ісус пропонує іншу «ношу» – легку завдяки Його любові і готовності прощати.
Але хіба легко йти за Ісусом, Який щойно казав, що люди мають бути готові залишити свої сім’ї, майно і навіть відмовитися від звичного життя? Так, Він казав це. Але легкість і радість, відпочинок і відновлення сил, які Він обіцяв, виходили з Його доброти і теплоти. Він був готовий прийняти будь-яку людину, пригноблену фізичною чи духовною неміччю, браком грошей або ще чимось. Він пропонував те, що є в Ньому Самому.
Ісус каже про Себе, що Він «тихий і серцем покірливий», зовсім не для того, щоб підкреслити високий рівень Своєї духовності. Ісус хоче, щоб ми не бачили в Ньому якогось поліцейського, що стежить за нами, або строгого шкільного учителя. Гостинний прийом, який Ісус пропонує всім тим, хто віддасть себе на Його милість, – це запрошення самого Господа Бога. Прийнявши Його, ми зможемо побачити, хто є наш справжній Отець, і з натхненням встати під покров Його любові і милості.