«Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса, і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним… Бо Ірод схопив був Івана, і зв’язав його, і посадив у в’язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати! І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали. А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила. Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!… І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати. І послав стяти Івана в в’язниці. І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері… А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.»
Уявіть собі фільм, що знімається в пустелі. По сюжету, герой вимушений подорожувати посушливою рівниною, впродовж декількох днів рятуючись не лише від жари і спраги, але і від нападів хижаків. На самому початку сцени ми бачимо тінь на землі, яка виявляється величезним хижим птахом, що готується до нападу. Мандрівник устигає сховатися, але час від часу тінь птаха з’являється знову, і ми розуміємо, що небезпека десь поряд.
Але герой історії, розказаної Матвієм, подорожує не один. Попереду Нього йде Його друг, якій пішов, щоб знайти дорогу. Несподівано в середині подорожі ми знову бачимо похмуру тінь небезпеки, яка стає все більшою. Хижак повернувся для нападу, але тепер його здобиччю буде друг мандрівника, який пробрався занадто глибоко в його володіння і дорого заплатить за це. Після того, як відбувається жахлива сцена, ми знову повертаємося до головного героя, добре уявляючи, що на Нього чекає попереду.
Тінь, яка падає тут на Ісуса в Євангелії від Матвія, – це велика і злісна Іродова сім’я, готова напасти і вбити кожного неугодного. Ірод Великий намагався убити Ісуса, коли Той був ще немовлям, але в лиходія нічого не вийшло (2:13-18). Тепер, у середині історії, Ірод Антипа, тетрарх Юдеї (а не «Тетрарх Антіпус», як було) – один із синів Ірода Великого – атакує друга Ісуса. До чого ж усе це призведе?
Іван готував дорогу Ісусові, проголошуючи наближення Царства Небесного і приход істинного царя – Месії. У своїх проповідях Іван ясно давав зрозуміти, що цим царем не може бути Ірод, що провадить убоге духовне життя і уклав неприпустимий шлюб з дружиною власного брата. Ірод – не просто перелюбник, але вся його поведінка свідчить, що він не може бути помазаником Божим. Саме за ці викриття «хижий птах» нападає на пророка і вбиває його. І для нас стає очевидним, що чекає Христа, Який йде Івановими стопами.
Ви можете сказати, що Іван помер через злість і гріховність Ірода, який прагнув влади, оскільки пророк встав у нього на шляху. У царя була ще і пристрасть до жінок: він вкрав дружину у власного брата, а тепер його тягне до юної дочки цієї дружини (своєї племінниці). Ці дві жінки можуть вертіти Іродом і змусити п’яного царя пообіцяти їм зробити все що завгодно, навіть якщо він сам цього не хоче. Усе це призводить до Іванової смерті, який попереджав людей і царя про те, що станеться з грішниками. У середині свого Євангелія Матвій показує, яка доля чекає Того, Хто йде за пророком.
Євангеліст закликає нас поміркувати над тим, чому Ісус прийняв цю долю і як нам слід ставитися до цього. Ісус, так само як і Іван, закликав людей розкаятися, кидав виклик діючій владі, але робив це не так явно, як Його Предтеча. Ісус говорив загадками, які будуть розгадані тільки після Його приходу в Єрусалим. Над Ним вже нависала загроза смерті – і відразу після народження, і коли фарисеї зрозуміли, що Ісус заважає здійсненню їх планів. Адже кожен єврей першого століття добре розумів, що той, хто проголошує наближення Царства Божого кидає виклик владі не лише Ірода, але й самого Цезаря. Над стерв’ятником – ще вище в небі – ширяв орел, вичікуючи і спостерігаючи за своєю жертвою.
Навіть старий Ірод бачив проблиск правди, хоча не міг зрозуміти все до кінця. Цар думав, що Ісус – це воскреслий Іван, тому Він і може творити великі справи. Ми знаємо, що це не так, але знаходимо в цій помилці Ірода маленький натяк на те, що станеться з Ісусом у майбутньому. Великі справи Христа передують Його Воскресінню, яке дасть Ісусові життя і Царство за межами влади Ірода і цезаря. По суті, воскресіння дасть Йому всю владу і на Небесах, і на землі (28:18).
Історія про Ірода, Івана і танцюючу дівчину має зосередити всю нашу увагу на значенні Ісусового життя. Вона закликає нас придивитися до власного життя і життя сьогоднішньої церкви. Як ми самі можемо протистояти злості і гріху? З якими небезпеками ми зіткнемося, якщо відгукнемося на євангельський заклик? Чи маємо право ми ототожнювати себе в цій історії лише з Іваном або всередині нас ховаються певні Іродові якості, здатні в критичний момент принести справжнє зло і нам, і іншим людям? Якщо ми чесно дамо відповідь на ці питання, то краще зрозуміємо, чому Ісус наважився пройти Свій шлях до кінця і узяти на Себе увесь тягар людських гріхів.