«І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді. Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе. Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені? Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною. Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.»
Я чув, що є один забавний спосіб упіймати мавпочку. Треба покласти банан у банку з шийкою настільки вузькою, щоб мавпочка змогла просунути в нього лапу тільки з витягнутими пальцями. Якщо поставити приманку на відповідне місце, мавпочка обов’язково засуне лапу в банку, схопить ласощі і, звичайно, вже не зможе витягнути лапу назад, оскільки ні за що не розтисне пальці.
Сенс євангельської розповіді про зустріч Ісуса з активним молодим багачем стає зрозумілим у сенсі цієї історії з мавпочкою. Юнак володів великим багатством і, можливо, був знаменитий, оскільки у світі Ісуса багатих людей було небагато. Безліч людей намагалися подружитися з цим багачем або найнятися до нього на роботу в надії отримати долю його майна (так багатство спотворює людські відносини). Цей юнак був схожий на мавпочку з лапою в банці, оскільки він міцно тримався за своє багатство. Але якщо людина не готова залишити свої скарби, вона не зможе звільнитися для того, щоб слідувати за Христом, Який б’ється за Царство Небесне.
Багатий юнак не запитував про те, як потрапити на Небеса після смерті, – він хотів і на землі жити як у Царстві Небесному. Адже це означає жити відповідно до найвищого Божого Закону, який може перетворити все навколо і дарувати нове життя, в якому не буде зла, смерті і тління. Багато євреїв, можливо навіть більшість з них, вірили, що Бог Ізраїлю скоро зробить це перетворення світу. Вони по-різному ставили одне і те ж запитання: хто буде гідний «життя майбутнього віку» або, як сказано в багатьох перекладах, гідний «майбутнього життя»?
Звичайною відповіддю на це питання була порада жити строго відповідно до Закону Мойсеєвого. У багатьох єврейських тлумачів у дні Ісуса було своє бачення вимог цього Закону. Кожен знав десять основних заповідей, але зовсім не просто було зрозуміти, як наслідувати їх на практиці. У фарисеїв був детальний список правил поведінки, але ессеї послуговувалися зовсім іншими нормами, як і багато інших релігійних груп.
Ісус не пропонує власне трактування Мойсеєвого Закону, Він вважає, що у своїй поведінці досить просто наслідувати основні Божі заповіді. Ісус знає, що вони відомі багатому юнакові, який намагається виконувати їх, але йдеться про те, що дійсно важко і неясно.
І тоді замість складних релігійних пояснень Христос дає просту настанову: продай майно, залиш усе і йди за Мною. Є доля іронії в тому, що Ісус додає: «Коли хочеш бути досконалим». У Євангелії від Матвія вся Нагорна проповідь була присвячена тому, щоб навчити людей ставати «досконалими» (5:48). Слово «досконалий» можна перекласти також як «повний» або «цілий». Іншими словами, Бог бажає, щоб люди «цілісно», повністю присвячували себе служінню Йому, а не залишалися половинчастими, що стоять однією ногою в Царстві Небесному, а другою – у суєтному світі. Здається, Ісус радить юнакові поповнити «колекцію» заповідей ще однією: роздай усе! Щоб здобути цілісність, досконалість, треба не мати нічого. Щоб повністю присвятити себе служінню Богові, треба звільнитися від усього іншого.
Але, як і безшлюбність, цей шлях – не для всіх. Кинути все і йти за Ним всюди, щоб бути вільним і розділити Його труди, Ісус пропонував небагатьом – спочатку лище дванадцяти апостолам. А у випадку з цим юнаком Ісус давав зрозуміти, що для того багатство стало ідолом, бісом, який може погубити його.
У всіх нас є щось подібне такому ідолу – не обов’язково це матеріальні блага; багатих людей і зараз зовсім небагато, як і в часи Христа. Перед кожним з нас стоїть завдання заглянути у своє серце і спробувати зрозуміти, що саме не дозволяє нам «цілісно» служити Богові, як цього чекає від нас Ісус.