«А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім’я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса. Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою, і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов. Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.
А наступного дня, що за п’ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї, і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну. Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу… Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте. І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.»
Я ніколи не був майстерним гравцем у шахи, але час від часу мені доводилося зустрічатися із сильними суперниками, і я пам’ятаю, як це було. На початку гри я просто не розумів, навіщо вони ставлять туру в одно місце, офіцера в інше, навіщо пересувають королеву, – як мені здавалося, безсистемно. А потім, коли я сам готувався зробити розумний хід, одна з фігур незмінно блокувала його. Ознакою хорошого гравця є уміння передбачати кроки супротивника і запобігати небезпеці перш, ніж вона виникне.
Це трохи схоже на те, як Матвій описує поховання Ісуса. Звичайно, у цій історії є і печаль, і благоговіння, і вдячність Йосипу з Ариматеї, що виявився в потрібний час у потрібному місці. Але багато в чому опис поховання Ісуса готує історію Його воскресіння. Матвій розставляє необхідні фігури для гри, яка, як він знає, повинна незабаром статися.
Центральна заява ранньої церкви – про те, що Ісус воскрес з мертвих. Важливо і те, що Він був великим учителем, умілим цілителем, владним лідером, жертвою несправедливого правосуддя. Але все таки самою суттю віри ранніх християн було воскресіння і душі, і тіла Ісуса після того, як Він був убитий і похований. Саме це християни оголосили здивованому світу євреїв і язичників, які сміялися над ними і пропонували альтернативні пояснення зникнення Його тіла.
Одні казали, що насправді Ісус не помирав; інші – що Його тіло вкрали учні або хтось ще; можливо, жінки просто помилилися і прийшли не до тієї гробниці. Але за довгу історію християнства проти таких версій було розроблено безліч контрвідповідей, які, подібно до майстрових шахових ходів, заздалегідь спростовують аргументи супротивників.
Передусім, гробниця Ісуса була новою, її легко було впізнати, і вхід до неї закривався величезним каменем. У дні Ісуса в Палестині саме так було прийнято ховати людей – у печерах, які іноді розташовувалися під їх власними будинками. Тіла не закопували і не спалювали, а загортали в полотно, змащували пахощами і потім клали в нішу усередині печери. Коли плоть померлого абсолютно розкладалася, друзі або родичі збирали кістки і дбайливо складали їх у спеціальну урну (відому як «осуарій»). Часто усередині однієї печери ховали декількох чоловік, але Матвій спеціально зауважує, що гробниця Ісуса була новою (раніше в ній ніхто не був похований). У ті дні розкрадання гробниць було звичайною справою, тому біля їх входу часто ставили величезні камені, щоб ніхто не міг увійти всередину без зусиль; Йосип зробив те ж саме.
Той факт, що Йосип попросив тіло Ісуса, і Пілат погодився, ясно вказує, що Ісус у цей момент був дійсно мертвий. Римські правителі і їх солдати не допускали неточностей при виконанні смертних вироків і не дозволили б уникнути смерті людині, засудженій як вождь повстанців. Нарешті, учні Ісуса, вимушені ховатися, були не в змозі вкрасти Його тіло. Ніхто інший теж не міг це зробити, оскільки первосвященики приставили до гробниці надійну охорону. Залишається питання про можливість переплутати гробниці. Матвій зауважує, що дві жінки, які прийшли до Ісусового гробу пасхальним ранком (28:1), раніше «сиділи насупроти гробу» після Його поховання (27:61) і ясно бачили це місце.
Звичайно, усе це не доводить, що християнська версія правдива, як і все розказане в наступному розділі. Із самого початку залишалося місце для сумнівів, але Матвій турбується про те, як би ці сумніви не торкнулися головного питання – про воскресіння Ісуса з мертвих. Адже це означало б засумніватися в можливості Бога зробити диво для Месії, на чиї плечі Він поклав тяжкість спасіння світу.
Якщо ми в благоговінні простежимо за похованням Ісуса, то вже ніколи не зможемо забути, що Він, єдиний з усіх людей, знайшов дорогу через смерть у новий Божий світ. А тепер Матвій з нетерпінням чекає можливості повідати нам закінчення усієї історії.