У Старому Заповіті, у П’ятикнижжі, є неймовірна історія про те, як Святий Дух не завагався промовити через поганського пророка, щоб благословити Свій народ. Тим, які не бачать у цьому нічого дивного, я ще раз пригадаю, як вибраний народ ставився до інших народів. Це ставлення було не їхньою вигадкою, а Божим наказом. За наказом Всевишнього вони були віддалені від інших народів, а здійснювані ними культи були найогиднішими для Господа. І в цьому контексті слід відчитати несподіванку, яку Бог приготував для дослідників історії спасення, записаної на сторінках Біблії. Святий Дух промовив через поганина, який через свій пророчий уряд був пов’язаний з культом різноманітних божеств. Тут, звичайно, ідеться про моавського пророка Валаама, сина Беора, якого покликав цар Балак, щоб той прокляв Ізраїль (див. Чис. 22-24). Гадаю, що для більшости читачів цей поганський пророк асоціюється радше з ослицею, яка за велінням Бога заговорила людським голосом. Я сама тривалий час задумувалася над цією подією з життя цього пророка. Мене це настільки захоплювало, що, проводячи в дитинстві канікули в селі, я заходила в стайню з надією, що кінь чи корова або принаймні свиня промовлять до мене людським голосом – адже такі речі трапляються. Але не ослиця є тут головним персонажем і говорить про Силу Божу та Її дію.
Хоч Валаам, якого ми зустрічаємо в трьох главах Книги Чисел, є поганином, він слухає те, що наказує йому невідомий Бог. Він навіть без вагань виявляє непослух цареві – без сумніву, це приклад похвального послуху Всевишньому, однак не забуваймо, що він не змінюється з поганина на ізраїльтянина. Крім послуху, Валаам має ще іншу, гідну поганина, рису: він усвідомлює, що все, що скаже, не буде його словами, і він їх собі приписати не може! Він добре знає, що промовлятиме той чужий Бог, що жодне слово, яке не походитиме від Нього, його вуста не промовлять. Хоч пророк залишається на службі в царя і залежний від нього, він не може промовити прокляття на Ізраїль. Прохання і накази царя безсилі, Валаам говорить тільки те, що Бог вкладає в його вуста, а отже прославляє велич Ізраїля, його численність (див. Чис. 23:7-10), говорить про Божу опіку над ним (див. Чис. 23:22), передбачає його велике майбутнє (див. Чис. 23:24). Цар не розраховував на такий поворот подій, тому він хоче зачинити вуста пророка і заборонити йому благословляти ворожий народ. Однак Валаам не перестає це робити, він бачить, що те, що робить, не подобається цареві, але приємне Богові, і погоджується ще раз бути Його інструментом у благословенні вибраного народу.
У Книзі Чисел згадується дуже важлива фраза про життя моавського пророка: «І побачив Валаам, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного разу, на ворожбу, і звернув лице своє до пустині. І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробував за своїми племенами. І на ньому був Дух Божий!» (Чис. 24:1-2). Поганський пророк зрозумів, якою є воля Божа, і погодився чинити згідно з нею, а тоді на нього зійшов Дух Божий. На поганина, який був поза завітом, був ворогом тих, яких Всевишній вибрав. Даний йому Дух спонукає його до благословення, спонукає бажати добра і проголошувати Божі справи для Ізраїля. Неймовірне те, що з вуст поганського пророка виходять слова про важливість спасення в історії. Адже саме Валаам промовляє месіянське пророцтво: «Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля» (Чис. 24:17). Божий Дух дозволив йому бачити далі, ніж бачили побожні ізраїльтяни, згуртовані навколо Мойсея. Чи хтось з них тоді так виразно пророкував про Месію, Який мав прийти? Чи месіянська надія вже була така ж очевидна серед нащадків Якова, як і в пророцтві поганина?
Дещо відходячи від теми, хочу поділитися тим, що про цей фрагмент сказав мені колись один месіянський єврей. Коли він читав слова цього пророцтва, у нього дрижав голос, і тоді він ствердив: «Поглянь-но! Зірка! Так, як на прапорі Ізраїля, як на шиї багатьох моїх співвітчизників. А знаєш, чиїм знаком є зірка? Це знак Ієшуа – Месії Ізраїля. Поглянь, більшість з мого народу від Нього відреклася, але захищається Його знаком. Хіба це не дивовижно?». Так, це дивовижно і неймовірно! Як далеко сягнуло пророцтво Валаама! Висловлюючи його, він, очевидно, не усвідомлював, що в родовід Того, про Кого він пророкує, буде вписана моавитянка Рута.