Молимось про духовне життя наших дорослих дітей

У сьогоднішньому динамічному суспільстві багато молодих дорослих людей, у тому числі і я, відчуваємо голод. Ідеться про сильний духовний голод, голод, спричинений потребою усвідомити, ким я є, хто мій Бог і яка моя місія в суспільстві. Коли цей голод втамувати раз, він може спрямувати мою життєву мандрівку в напрямі, що приведе до Христа. Мішель М. Мистковскі, Нью-Йорк.

Твердження Мішель позначає перехід від першої до другої частини цієї книжки про молитовну посвяту наших дорослих синів і доньок Серцю Господньому. Ми обрали опис духовного голоду Мішель із кількох причин. По-перше, Мішель схожа на більшість наших дорослих дітей, які говорять частіше про духовні потреби, аніж релігійні. По-друге, Мішель заохочує нас узяти за основу для молитви зосередження на досвіді молодих людей. По-третє, як батькам нам відомо про голод сина чи доньки. Ми годували їх у дитинстві – чи вони були голодними фізично, чи голодними на увагу. Ми або прямували до холодильника, або пропонували їм свої обійми і вмощувалися на дивані, щоб поговорити з ними. Але тепер їх турбує інший голод, складніший. Тому ми часто запитуємо себе: «А що таке духовний голод? Чому наші діти зі своїми духовними потребами не йдуть до церкви? У чому тут моя помилка?»

Якщо і ви ставите такі запитання, то не лише ви. Понад 80% молоді, вихованої католиками, не виявляють активності у своїй вірі. Дехто перебуває в тривалому пошуку духовної належності і розгубленості щодо того, до кого звернутися за відповідями на важливі життєві питання. Дехто просто не зацікавлений у Бозі і/або церкві. Дехто вважає організовану релігію невідповідною і безособовою. Дехто почувається небажаним «чужинцем у домі Божому». Їхні висновки і розподіл на «духовне» і «релігійне» життя можуть бути неприйнятними для нас, тому спершу докладніше розглянемо поняття «духовний голод». А ще задумаймося над букетом духовних потреб, які допомагають молодим людям (і деяким батькам) рухатися в напрямі до Бога.

У пошуку значення

Пошук молоддю сенсу наголошує на важливій реальності, пов’язаній із людською особою: кожен із нас прагне досконалої любові, остаточного сенсу життя і ключів до розгадки нашого кінцевого призначення. Саме так людську особу запрограмовував Бог, це стосується і батьків, і дітей. Різниця може бути в тому, що ми, як батьки, старші і маємо більше життєвого досвіду. Ми засвоїли, що деякі речі, які, на перший погляд, можуть обіцяти щастя у вигляді багатства, честі чи престижу, є «глухими кутами» і не приводять до істини чи довготривалого щастя. Крім того, зважаючи на ті часи, в які живемо, ми іноді боремося з безперервним закликом до стосунків із Богом у контексті кількох поколінь парафіяльного життя сім’ї. Ми просто не бачимо їх окремо.

«Господи, випробував Ти мене та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моєПонесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!» (Пс. 139:1-2,9-10).

Тож частиною нашого покликання як батьків є виховати молодих людей особистостями, які шукають Божу присутність, і прищепити їм на їхніх умовах прагнення пошуку сенсу. Розпочати можемо з розважання про часи їхнього дитячого щастя і поворотних моментів їхнього життя, приміром, про вступ до коледжу або смерть когось із дідусів і бабусь. Кожна важлива життєва подія вже має на них вплив і пробуджує до духовних прагнень. Чи відомо вам, як цей досвід вплинув на вашу дорослу дитину? Чи розважали ви над його значенням? Чи розмовляли ви з ними коли-небудь про те, як змінилося їхнє розуміння любові й істини в дорослому житті порівняно з дитинством? Чи маєте ви реальну картину їхнього внутрішнього життя? І якщо у вас є кілька дітей, то як ви молитеся за духовне життя кожної дитини?

Наша стратегія спрямування дітей полягає в тому, щоб молитися за їхні найглибші бажання в духовному плані. Наприклад, один із наших зятів прагне бути багатим. Тож ми часто просимо Бога пролити на цього молодого чоловіка Свої духовні скарби і багатства. Ми молимося рядками зі Святого Письма, взятими з Послання до ефесян 1:17-19, про спадщину в Ісусі.

Як батьки, ми записуємо молитви й уривки зі Святого Письма, якими молимося за наших дітей, у маленький зошит чи записник – по одному на кожну дорослу дитину, часто робимо в них додаткові записи. Також записуємо будь-який духовний досвід, яким з нами поділилися син чи дочка.

Просіть дар віри

Коли ви молитеся про духовний голод своїх дітей, то входите в парадоксальний стан. З одного боку, ви просите про дар, якого наче нема, особливо якщо ваші син чи дочка нечасто ходять до церкви. Але з іншого боку, ви просите про те, що вже було дано вашій дитині при Хрещенні.

Тож іще раз перегляньте, що таке віра в Хрещення. Оновіть власну віру, промовляючи молитву «Вірую». Почніть із підтвердження своєї віри в Бога Отця, Творця неба і землі. Потім попросіть Бога продовжити творення ваших сина чи доньки. Моліться до Ісуса, Який є «правдивим Богом» і «Світлом від Світла». Відтак попросіть Святого Духа привести вас і вашу дитину до сопричастя святих будь-яким способом, який буде найкращим. Врешті-решт зробіть крок назад і віддайте весь власний духовний голод Богові, усвідомлюючи вашу цілковиту залежність від благодаті Хрещення, благодаті, якої ви просили під час Хрещення своїх сина чи дочки.

Як батьки ми також можемо стати свідомішими різних видів духовного голоду, які є справжніми можливостями для нової віри. Тоді наше усвідомлення того, що саме посідає центральне місце в житті доньки чи сина, стає ще одним добрим вихідним пунктом для молитви. (Майте на увазі, що ці види голоду не з’являються в якомусь особливому порядку).

  • Спрага за джерелом життя підкреслює покликання до духовного навернення. Свята Катері Текаквіта (1656-1680 рр.) знайшла свого Бога через місіонерів-єзуїтів. Вона змогла переосмислити життя як священний дар від Отця.
  • Спрага за тим, щоб мати досконалого друга, який є над болем і смертю, підкреслює покликання до християнського навернення. Святий Франциск Асизький (1181-1226 рр.) віддав себе Ісусові безумовно.
  • Спрага за духовною спільнотою, яка підтримує і пробачає, підкреслює покликання до живої універсальної спільноти вірних. Свята Єлизавета Сетон досвідчила такий вид церковного навернення через співчутливих католицьких друзів в Італії.
  • Спрага за істиною, яка стоїть над усім і на все має відповідь, підкреслює покликання до інтелектуального навернення. Блаженний Карлос Родрігес (1918-1963 рр.) із Пуерто-Рико допомагав багатьом молодим людям відчути цей вид навернення, коли навчав їх про Бога.
  • Прагнення справедливості й особистої цілісності підкреслює покликання до морального навернення. Це означає обрання Бога за вихідну точку в усіх діях, як це зробив святий Августин.
  • Бажання зробити свій відчутний внесок у переміну світу є в серці соціально-політичного навернення. Св. Мартін де Поррес (1579-1639 рр.) годував сотні бідних людей Ліми, що в Перу, опікувався ними і заснував сиротинець для покинутих дітей.
Попередній запис

Довіряйте Господу повсякчас

Наступний запис

Прагнення мати духовну домівку