Міжособистісні риси характеру ненадійних людей_3

5) Ненадійні люди нас осуджують, замість того щоб нам прощати

Кілька тижнів тому я (Джон) забув принести своєму синові Рікі, якому п’ять років, обіцяну іграшку. Він образився, і я попросив у нього пробачення. Він сказав: «Що означає пробачити?»

Я відповів: «Це значить, що ти більше не сердишся на мене, щоб ми й далі залишаємося друзями».

За кілька днів на вечірній сімейній молитві Рікі сказав: «Боже, сьогодні надворі було страшенно спекотно, і я трохи ображений. Але я Тобі пробачаю».

Рікі вивчає природу прощення. Коли люди піклуються одне про одного, прощання відновлює і примирює. Прощення – це клей Любови, воно дає змогу любові направду стати такою, що «усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить» (1Кор. 13:7). Ці завдання абсолютно недосяжні без прощення. Інакше з нами буде занадто важко жити.

На позначення прощення Біблія вживає юридичний термін. Він означає «забути борг». Це головна ідея Ісусової смерти для нас: Він «заплатив» за наші гріхи, щоб цього не довелося робити нам.

Прощення – це основа надійних стосунків. Коли друг спроможний простити вам, після того як ви скривдили чи підвели його, у ваших взаєминах зароджується щось глибоко духовне. Ви, по суті, спізнаєте часточку найглибшої природи самого Бога.

Люди, які прощають, можуть – і повинні – висловлювати свою незгоду. Прощення неможливе без визнання. Бог сам обурюється нашими гріхами і показує нам, як ми ранимо Його: «Я зламаю їхнє блудне серце, що відпало від Мене, та їхні очі, що перелюб чинили з своїми божками» (Єз. 6:9). Тільки усвідомивши, яку кривду чинимо близькій людині, ми зможемо примиритися з нею.

Отже, не слід нехтувати того, хто «має щось проти вас», затаврувавши його як «ненадійного». Насправді він приходить до вас з любов’ю, достоту так, як каже нам чинити Біблія.

Коли нас прощає надійна особа, відбувається кілька речей:

  • Вона знає наші хиби.
  • Вона не применшує і не виправдовує нашого гріха.
  • Її любов до нас більша, ніж наш переступ.
  • Вона ставить печать «оплачено сповна» і списує борг.
  • Вона залишається нам близькою і не покидає нас.

Саме тому особа, яка прощає, надійна. Вона бачить нашу провину, однак любов її більша від тої провини. І ця любов допомагає зробити з нас людину, якою замислив нас Бог. Отримувати прощення тоді, коли про нас направду відомо все – це досвід, який веде до смирення і духовного зростання. Це єдине, що може бути краще, ніж простити комусь іншому.

З іншого боку, ненадійна особа, яка не здатна прощати, може виявитися дуже деструктивною. Замість того щоб прощати, вона осуджує:

  • Вона зосереджується на моїх невдачах.
  • Вона не розлучається з моїм минулим, хоча я визнав провину, покаявся і відшкодував збитки.
  • Вона уникає мої слабкості, щоб недобачати своїх.
  • Вона вважає мене морально нижчим від неї. Вона прагне справедливости більше, ніж близькости.

Часто ненадійні люди неабияк добре розпізнають ваші слабкості. Вони називають хвилину й годину, коли ви скривдили їх, змальовуючи сцену яскравими барвами і з найінтимнішими подробицями. Як справжній прокурор, вони ретельно розписують справу. І осуджують вас як «винних».

Так, нам потрібно нагадувати про наші слабкості. Однак ненадійні люди нагадують про них не з тим, щоб нас простити, а щоб осудити й покарати. Вони відмовляються нас любити, поки ми не отримаємо належного покарання. І це, очевидно, руйнує всяку надію на взаємини та безпеку.

6) Ненадійні люди обирають схему «батько-дитина», замість того щоб ставитися до нас як до рівних

Старий містер Пітерс, батько одного з найкращих приятелів мого дитинства, часто повторював нам приказку: «Я згоден з тим, що ви кажете, але не згоден з вашим правом казати це».

І щоб вловити її суть, направду потрібно було вслухатися в неї. Ця фраза звучала дуже подібно до вислову про «згоду на незгоду». І коли він бачив, як ми питально підносимо голови, наче спантеличені цуценята, то починав сміятися, знаючи, що заплутав нас.

Ця гра зі словами містера Пітерса безпосередньо пов’язана з нашим наступним питанням. Надійні люди поважають наше право на рішення і зрілий вибір. Ненадійні люди чинять опір нашій зрілості. Вони не «згодні з нашим правом» на думку, цінність чи рішення. Ненадійні люди відкидають будь-який вияв нашої зрілости.

Ставлення надійних людей до нас натомість цілком протилежне. Надійним людям до вподоби бачити, як ми виростаємо й мужніємо, і вони тішаться, коли ми виконуємо свій обов’язок «наповняти землю та підпорядковувати її собі» (Бут. 1:28). Вони хочуть бачити, як ми розвиваємо дані Богом дари й таланти і використовуємо їх. Надійним людям до вподоби бачити, як ми зрілішаємо. Це важливо у всіх стосунках, а надто в батьківських. Коли Біблія каже нам: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Пр. 22:6), – то це не значить, що ви мусите вирішувати, якою дорогою має дитина піти. Ви повинні допомогти дитині знайти свою Божу путь – навіть якщо це не той шлях, який би ви обрали самі. Те саме стосується і до нашої дружби. Ваші найближчі взаємини або активно сприяють, або активно перешкоджають вашому зростанню. У переліку, поданому нижче, перші два типи стосунків сповільнюють ваше зростання, а останній сприяє йому:

  1. Я почуваюся з ними, як дитина.
  2. Я почуваюся так, наче мушу виконувати роль батька.
  3. Я почуваюся рівним з ними.

Я почуваюся з ними як дитина

У першому типі стосунків ви часто відчуваєте, що вас критикують чи контролюють. Особа батьківського типу поводиться так, наче ви не здатні ухвалювати самостійних рішень щодо цінностей, грошей, роботи, богослов’я, сексу чи політики. Вона почувається скривдженою, коли ви приймаєте вагомі рішення без її дозволу. Тому вона утримується від їх схвалення, поки ви знову не погодитеся бути її дитиною – навіть якщо ви людина середніх літ.

Владні ролі часто сприятливі для такого роду динаміки. Наприклад, начальники, вчителі, лікарі й поліціянти часто поводяться по-батьківськи, як от «шеф знову принизив мене і змусив мене почуватися дитиною». Тут важливо відділяти роль від характеру. Хоча деякі особи батьківського типу навмисне обирають роль, щоб попихати людьми, інші бажають лише добре виконати свою роботу.

Ось деякі ознаки, характерні для особи батьківського типу:

  • Вона дає мені пораду, не питаючи, чи я потребую її.
  • Вона не довіряє моїм судженням.
  • Вона вважає, що я потребую її допомоги, щоб зорієнтуватися в житті.
  • Вона критична.
  • Вона осудлива.
  • Вона сторониться, коли я ухвалюю дорослі рішення, з якими вона не згодна.

А тепер припустімо, що ви незвичайно чутливі до критичних людей. Коли вони висловлюють свою незгоду, ви негайно піддаєте сумніву свої рішення. Якщо поєднати такий недолік характеру з особою батьківського типу, у вас виникнуть чималі проблеми.

Я почуваюся так, наче мушу виконувати роль батька

У вас може бути також цілком протилежний тип стосунків. Тоді ваші ролі міняються. Ви намагаєтеся спілкуватися з особою, яка хоче бачити у вас батька. І коли ця особа старша за вісімнадцять років і не перебуває під вашою офіційною опікою, це явна ознака того, що проблема таки існує.

За такого типу стосунків ваш друг боїться дорослого життя, з його відповідальностями і ризиками. І годі винити його в цьому. Однак проблема криється в тому, якою він бачить вашу роль: у його свідомості ви перетворюєтеся на батьківську постать, в якої він шукає схвалення, або на авторитарну фігуру, що здійснює над ним контроль.

Наприклад, він може вимагати від вас настанов, що йому робити: яку одежу купувати, де працювати і з якими жінками зустрічатися. Він може попросити вас витлумачити для нього Біблію. З іншого боку, він може поводити себе поряд з вами, як бунтівливий підліток, постійно випробовуючи вас і звинувачуючи в тиранії.

Ці обидві дитячі постави годі назвати зрілими. Вони обидві ненадійні. Одна надміру слухняна, тоді як друга – аж надто бурхлива. А це також може завдати шкоди і вам, оскільки ваш приятель не дозволяє вам бути нормальною дорослою людиною в нормальних умовах, коли я – це я, а ти – це ти, і ми поважаємо одне одного. У таких стосунках завжди точиться боротьба за владу.

Я почуваюся рівним з ними

Надійна особа не змушує вас стати дитиною або батьком. Вона вирішує взяти на себе відповідальність за власне життя, таланти і цінності. Вона хоче шукати «найперш Царства Божого й правди Його» (Мт. 6:33) самостійно, питаючи у вас поради – а не дозволу. І вона хоче, щоб ви досягали успіхів у своєму житті – не потребуючи її схвалення. Навіть якщо ви не згодні.

Ви будете знати, що перебуваєте поряд з надійною дорослою людиною, якщо їй притаманні такі якості:

  • Вона не вбачає загрози у ваших відмінностях.
  • Вона має стандарти, цінності і переконання, які виробила сама.
  • І водночас вона не схильна оцінювати все як «правильне» або «неправильне».
  • Вона досягла приблизно такого ж рівня зрілости, як і її однолітки.
  • Вона цінує нове, таємниче і невідоме.
  • Вона заохочує мене розвивати власні цінності.

Пам’ятайте, ми хочемо, щоб наші зусилля схвалював Бог (див. 2Тим. 2:15), а не люди. Знайдіть людей, які прагнуть того самого.

7) Ненадійні люди з часом мінливі, а не послідовні

Чи належите ви до людей романтичного, довірливого, наївного типу? Якщо так, то ви особливо вразливі перед ненадійними людьми, бо схильні вірити людям зразу, замість того щоб випробувати їх часом. Хоч як воно заяложено звучить, але час – це справді найкраща проба характеру.

Хто ми і що ми робимо – це дві дуже і дуже пов’язані речі. Характер годі приховувати ціле життя; він виявляється рано чи пізно. Як сказав Ісус: «Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде» (Лк. 12:3). Тож ми ніколи не виграємо, якщо будемо приховувати й удавати щось.

Час поступово виявляє істину. Коли минає час, чоловік і дружина, наприклад, довідуються правду про те, наскільки вони спроможні любити одне одного. І хоч що каже один, інший має перед собою роки спогадів, які або підтвердять, або заперечать слова цієї особи.

Бернард – мій друг, що повсякчас виписує емоційні чеки, які не здатен сплатити. Бернард дбайливий, люб’язний і приємний у спілкуванні. Усі люблять його. І він справді любить людей. Однак Бернард – спринтер у стосунках, і далеко не марафонець. Він існує для вас, поки ви поряд. Але Бернарду важко пам’ятати про вас, коли він допомагає іншій особі в іншому місці.

Через таку рису характеру Бернард став ненадійним для друзів і сім’ї. Вони з власного гіркого досвіду переконалися, що на нього годі покластися. Він лише вигадує собі нові зобов’язання – але не виконує їх. Якщо ви попросите його повернути газонокосарку, яку він позичив минулого тижня, то не спішіть прописувати у свій розклад підстригання газону.

Бернард – не погана людина, і так само годі його вважати нещирим. Але йому до вподоби зближуватися з людьми тут і зараз. Така поведінка обернулася у свого роду залежність, і він не може відкласти задоволення, щоб допомогти людині, яка перебуває віддалік, коли інша людина з крові і плоті опинилася поряд. І так він щоразу розчаровує себе та своїх друзів. Він провалює випробовування часом.

Наприклад, коли ми з Бернардом плануємо спільні обіди і вечори, він часто спізнюється, а іноді не з’являється взагалі. Звісно, він завжди має вагоме пояснення, пов’язане з якоюсь непередбаченою подією чи кризою. Врешті я усвідомив, що справжня «криза» – це я, і що я не годжуся для нього. Я зрозумів, що в перспективі не можу покладатися на Бернарда.

Надійність не така. Люди, які складають іспит часом, це люди «поза часом». Вони оберігають вашу довіру так, наче це гроші в банку. Вони постійні і надійні у своїх емоційних зобов’язаннях.

Саме тому люди, випробувані часом, схильні до меншої кількости емоційних зобов’язань, ніж мій приятель Бернард. Вони глибоко розуміють те, скільки часу потрібно, щоб завжди бути поряд, а тому думають, міркують і довго та ревно моляться, перш ніж зважуються інвестувати в стосунки. Ви можете подумати, що вони холодні й байдужі. Це не так. Вони просто не бажають виписувати фальшиві чеки, коли йдеться про емоції.

Моя інша приятелька, Памела, недавно на славу склала іспит часом. Ми знали одне одного вже досить довго, і мені потрібна була її порада щодо важливого рішення, яке я мав ухвалити. Я знав, що вона заклопотана, але все одно подзвонив їй і запитав: «Чи можемо ми разом піти на ланч?»

Памела живе досить далеко, але вона перевірила свій календар (ще одна риса надійних людей!), і ми домовилися про зустріч. За кілька днів ми зустрілися, і я сказав їй, яке це велике значення мало для мене, що вона змогла знайти для мене час.

Вона щиро здивувалася. «Але ж я сказала, що прийду, хіба не так?» Сльози підступили мені до очей. Для Памели стосунки передбачають вірність їм. Кінець розмови.

Шукайте людей, які впродовж часу стають все ближчими до вас. Не віддавайте перевагу поривчастим, запальним, схильним до залежностей людям. «Форд», який завжди буде поряд, далеко кращий від «Мазератті», яке може зникнути будь-якої хвилини. Бувають і надійні «Мазератті». Але краще поводити їх деякий час, тобто випробувати часом стосунки, щоб знати напевне.

Ось деякі риси, на які варто звернути увагу у своїх стосунках з іншими:

  • Чи вони виконують свої зобов’язання переді мною?
  • Чи піклуються про мене тільки тоді, коли я поруч?
  • Чи кажуть мені «ні», якщо не мають часу?
  • Чи дають обіцянки, яких не можуть дотриматися?
  • Чи я останній в низці розірваних стосунків?
  • Чи інші попереджають мене, який характер їхніх стосунків?

Любов всеосяжна, позачасова і незмінна, достоту як і її Творець. Знайдіть людей, які люблять вас, незважаючи на час, як і Він: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8).

Попередній запис

Міжособистісні риси характеру ненадійних людей_2

Наступний запис

Міжособистісні риси характеру ненадійних людей_4