Хто є алкоголіком
Насамперед потрібно назвати такий прояв, як втрата контролю над питтям спиртного. Хронічному алкоголікові декілька чарок буде замало. Однак на пізній стадії алкоголізму навіть мала доза може спричинити сп’яніння. Серед інших ознак – спрага, алкогольний голод («мушу випити, бо мене сушить»); у разі абстиненції з’являється нудота, сухість у горлі, головний біль, розлади шлунка, втрата пам’яти та свідомости. Після пиятики алкоголік не пам’ятає, де був і що робив…
Деградація
Радіо і телебачення часто інформують про дорожньо-транспортні пригоди, причиною яких було алкогольне сп’яніння. Водночас набагато частіше алкоголь є причиною смерти, що виникла не внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Порівняймо: у Франції надмірне споживання алкоголю спричинило близько 50 тисяч смертей, а внаслідок дорожньо-транспортних пригод загинуло кілька тисяч осіб. Лише через цироз печінки, зумовлений зловживанням алкоголю, щороку там помирає 15-18 тисяч осіб. Алкоголь стає причиною багатьох хвороб, наприклад інфаркту, але найбільшої шкоди він завдає мозку та нервовій системі.
«Людина народжується з 12-14 мільйонами нервових клітин, 9,2 мільйона з них у мозку. Потрібно пам’ятати про те, що дитячий організм з дворічного віку вже не здатен випродукувати жодної клітини мозкової кори, а лише втрачає їх. З роками цей процес пришвидшується. На думку професора Котченрейтера з Каліфорнійського університету, „одне цілковите алкогольне сп’яніння може назавжди знищити тисячі мозкових клітин”. На фотографіях мозку алкоголіків можна побачити порожні місця, які подібні до дірок у швейцарському сирі. Внаслідок цього з’являються різноманітні психічні та фізичні розлади».
Диявольська спокуса
Ця стара легенда розповідає про те, як під впливом алкоголю людина здатна на погані вчинки.
Диявол наблизився до людини і промовив:
– Ти – син смерти, твої дні полічені, але я можу продовжити твоє життя, якщо виконаєш одну з трьох умов.
– Яку?
– Вбий свого слугу або побий свою дружину, або випий півлітра горілки.
– Убити людину? Ні, це гріх, я цього не зроблю. Знущатися над дружиною? Це б мене зганьбило. А от випити пляшку горілки можна. В цьому немає нічого особливого.
Цей чоловік справді випив пляшку горілки. В стані сп’яніння почав бити дружину, а коли за неї заступився слуга, він ударив його чимось тяжким і вбив.
Пропите щастя
Пропите щастя – це пропита злагода і спокій у сім’ї алкоголіка, це пропите здоров’я батьків та дітей, це аморальне життя, без любови, часто в бідності. Чим довше триває алкогольна залежність і чим інтенсивніше зловживання алкоголем, тим більша загроза пропитого щастя. Безпосередньо проблема алкоголізму частіше стосується чоловіків, посередньо – жінок. Страждають також діти. Деякі з них, через алкоголізм батьків, недорозвинені психічно або фізично. Інші успадковують схильність до алкогольної залежности.
Найщасливіший день
Ось що пише дванадцятирічна дівчинка: «Найрадіснішим днем у моєму житті був той, коли заарештували мого татка, бо відтоді, як поліція забрала його до в’язниці за бійку біля шинку, у нашому домі запанував спокій. Ніхто не б’є мами, не копає її і не шарпає за волосся за те, що вдома немає хліба. Ніхто мене не сварить і ніхто мене не проклинає. Більше не чути в домі огидних слів. Ніхто в домі не створює пекла».
Лист до батька
Дорогий батьку!
Мені дуже важко розпочати цей лист. Я вперше пишу до Тебе, і дуже хочу, щоб Ти знав, як сильно я Тебе люблю. Це слово дуже важливе для мене, для Тебе, напевно, теж. Ти ще жодного разу не сказав, що любиш мене. Чому? Чому ти п’єш, чому ти став алкоголіком?
Я хотіла б мати чудову родину, затишний дім, але Ти це все руйнуєш. Навіщо? Я хотіла б ходити на прогулянки, мати друзів, а Ти псуєш мені життя. Навіщо?
Я намагаюся це все зрозуміти. У всьому винен алкоголізм. Та хвороба вбиває Тебе… і мене. Я хочу допомогти Тобі. Чому Ти вважаєш мене дурною? Чому кажеш, що це мені потрібно лікуватися? Ти, напевно, чудовий батько, чому не хочеш ним бути до кінця? Чому Ти не хочеш перестати пити? Я знаю, що це важко. Якщо не хочеш зробити цього для себе, то зроби для мене.
Так, це дивно, але я ніколи не зверталася до Тебе «татусю». Усі довкола щасливі, а мені сумно. Ти ж знаєш, що алкоголь руйнує Твоє тіло, вже не говорячи про душу. Він Тебе вб’є. Мені дуже прикро, я плачу. Заздрю іншим, їхні батьки не п’ють. А Ти страждаєш понад 19 років. Я так хотіла би, щоб Ти перестав пити, щоб Ти врешті почав жити. Благаю.
Брак прощення
Я – син алкоголіка. Пам’ятаю безсонні ночі, коли я чекав, як батько поверне ключ у замку, тяжкою ходою зайде до помешкання, а його крик буде чути у всіх кімнатах. Батька вже немає, він покінчив життя самогубством. Коли він пішов з життя, я зрозумів, що не лише в мене була серйозна проблема. Можливо, йому було ще важче. Можливо, його вчинок був зумовлений суворим та постійним осудом, відсутністю співчуття і прощення… Людвік
Виняток
Час від часу я веду лекції для молоді. Якось я розповідала учням початкової школи про батьківський дім, про батьків, про те, що потрібно виявляти до них любов і повагу. Я особливо акцентувала на тому, що сироти найкраще знають, ким є батьки для дітей… Після лекції до мене підбіг хлопчик. Худенький, темноволосий, йому було близько десяти років:
– Знаєте, я хотів би мати такого батька, як Данилко. Як би я його любив!
Така відповідь збила мене з пантелику:
– Не розумію, а який у Данилка батько?
– Ну, вони ходять разом і розмовляють. Його батько розповідає Данилкові про різні справи, і він такий… ну, такий, як має бути…
– А в тебе немає батька?
– Та ні, є… Але я його не люблю. Він завжди п’яний. Коли приходить додому, то відразу починаються сварки. Мама плаче, ми плачемо, у хаті крик, поки батько не засне. А будиться він відразу злий. Він мені зовсім не подобається. Як я можу його любити?
Степанко цілковито збив мене з пантелику. Я намагалася пояснити, що його батько хворий, що потрібно його лікувати.
Хлопчик дивився на мене передчасно мудрими очима і зовсім мені не вірив:
– З батьком уже нічого не вдасться зробити. Його вже лікували. Але, напевно, там погано лікують, бо він повернувся ще гіршим.
– Я говорила про більшість. Твій батько – виняток.
– Про що Ви говорите? – осмілів хлопчина, – таких «винятків» знайдеться багато.
На жаль, Степанко мав рацію.
Сповідь після довгих років
Марґарита була студенткою 4-го курсу польської філології. У вівторок увечері вона поверталася з університету. Цього дня завжди було найбільше занять. Чекала на трамвай і раптом помітила, що біля кіоску, де продавали пиво, лежить чоловік. До нього підійшли кілька перехожих, але, зрозумівши, що це звичайне сп’яніння, відійшли. Було холодно. «Якщо він так пролежить до ранку, то застудиться», – подумала Марґарита. Наважилася підійти, допомогла цьому чоловікові піднятися і з труднощами дізналася, де він мешкає. Вдома на нього чекала дружина і дорослі діти. Всі були дуже вдячні, бо для них це не була щоденна подія.
Минуло кілька днів, і цей чоловік прийшов до Марґарити з квітами:
– Я би хотів вам щиро подякувати і перепросити.
– Дрібниці, – чемно відповіла Марґарита.
– Ви дуже люб’язні. Я чудово усвідомлюю, що все, що ви для мене зробили в тій ситуації, – це не дрібниці. Я вам надзвичайно вдячний. У мене хворі нирки. Знаєте, мені дуже цікаво, чому ви мені допомогли. Там було більше людей, але ніхто цього не зробив.
– Я виконувала євангельський наказ.
– Ви – практикуюча християнка?
– Так. І навіть більше.
– І це був головний мотив вашого вчинку? Релігійний?
– Так.
Незнайомець ще раз подякував і попрощався. Через три дні пішов до сповіді. Вже декілька років він не робив цього.