Наталка Сняданко: Історія про те, як жити в злагоді із собою

Наталка Сняданко – Відома письменниця й перекладачка

Для життя в злагоді із собою потрібна внутрішня воля, велика сила духу й віра в себе. Це – тривалий шлях. Саме тому так небезпечно те, що педагогічно-виховна діяльність у наших школах переважно спрямовується на те, щоби зробити людину слухняною. А не на те, щоби виховати віру в себе, адекватну самооцінку. Слухняна людина не бунтуватиме проти суспільного ладу, який її не влаштовує, вона тихо перечікуватиме, поки все зміниться само собою, тимчасом неухильно перетворюючись на вдячну мішень для маніпуляцій. Натомість освічена й упевнена в собі людина не погоджуватиметься на те, що її не влаштовує, і прагнутиме змін. Слухняність підданих – запорука успіху будь-якої диктатури. Віра в себе необхідна для успішного виживання в умовах демократії.

Аби досягнути гармонії з собою, важливо постійно аналізувати свої вчинки й нічого не робити, «бо так прийнято», а лише тому, що це потрібно конкретно тобі і з якоюсь не менш конкретною метою. Тоді цілком може виявитися, що замість того, аби важко заробляти на якісь статусні речі, можна без жодної шкоди для себе відмовитися від них і зайнятися менш прибутковою, зате значно приємнішою роботою. І частіше відчувати радість існування. Гармонія полягає в тому, щоби відмовитися від усього, що не є конче необхідним, і так вивільнити час на те, що справді важливе, приємне, потрібне. Якщо вдається це зробити – це велика перемога.

Важливо жити так, як добре тобі, й намагатися не перешкоджати існуванню інших, а не дбати лише про те, щоби добре виглядати в очах інших. Ми занадто часто переживаємо за фасад, занедбуючи те, що всередині. І тоді зовнішня успішність приходить як компенсація особистої нещасності. А це неправильно.

Не менш неправильно й зациклюватися на пошуку недоліків – власних і чужих. Значно продуктивніше зауважувати успіхи. Це окрилює й додає сили.

Мені дуже відчутна нестача в нашому суспільстві культури дрібних, маленьких радощів, ми не вміємо створювати їх собі й одне одному. І не варто прикриватися тут відсутністю часу. Мабуть, це радше відсутність внутрішньої культури, звички відчувати внутрішній комфорт і створювати його іншим.

Попередній запис

Наталка Сняданко: Історія про те, як текст «працює»

Наступний запис

Зураб Аласанія: Історія про французький іноземний легіон