Я вже зазначав, що за декілька тижнів розповів про цей випадок на біблійних недільних науках. Я записав усі коментарі до подібних ситуацій на касету, і їх надрукували під назвою «Як врятувати шлюб». Читачі надіслали багато цікавих листів. Один із них з дозволу автора я подаю нижче:
«Шановний докторе Добсоне!
Зараз перша година ночі, і я щойно закінчив слухати вашу касету «Як врятувати шлюб». Я працюю завідувачем фінансового відділу на великій фірмі, окрім того, задіяний у церковній, християнській та громадських організаціях.
Я прослухав касету лише раз і почуваюся знищеним та винним. Я є прототипом так влучно описаного типажу чоловіка.
І не знаю, як виплутатися з цієї ситуації. Практично все, про що ви говорите, стосується мене – перевантажений роботою, бракує грошей і так далі і тому подібне.
У мене троє дітей: другокурсник коледжу та ще двоє школярів – і я знаю: колись вони не асоціюватимуть зі мною найкращий час свого дитинства. І це дуже боляче.
Я знаю: треба щось робити. Я знаю, що Господь могутній. Я не впевнений у можливості будь-яких змін. І пишу цього листа в таку пізню годину, аби відшукати порятунок: визнати складність свого становища, зробити перші кроки в цьому напрямку і попросити вашої молитви за мене.
Я переглянув ще дві ваші книжки. А запис на касеті зміг послухати під час роботи. Не пригадую більш цінних та практичних порад за двадцять років свого християнського життя. Дозвольте подякувати за дієву допомогу. Я хочу дати послухати касету дружині, що стане добрим підґрунтям для серйозної розмови. Можливо, якщо з порадами ознайомляться також діти, це стане відправною точкою в нових стосунках і з ними. Хоча не впевнений у цьому.
Мій перший крок – відіслати листа дорогою додому.
Щиро ваш у Христі,
(Добсон навмисно не наводить ім’я та прізвища автора листа, щоб підкреслити його анонімність і водночас характерність – прим. перекл.)»
Я навів цього листа, аби продемонструвати: чоловіки вже знають, що сповільнити темп життя не так просто. Потрібно відпрацювати попередні домовленості. Необхідно боротися з фінансовими труднощами. Працедавці рідко запитують, чи ви погоджуєтеся виконувати нові завдання. Ви повинні наполегливо працювати. У ваших пацієнтів немає іншого лікаря, до якого вони могли би звернутися. Декілька парафіян вашої церкви потрапили до лікарні і сподіваються на відвідини. Здається, зупинитися неможливо. Також ми не повинні забувати, що кожен чоловік повинен бути успішним… просуватися вперед… намагатися доводити все до кінця.
Хіба не всі роблять те саме? Безперечно, всі. Я навіть не знаю чоловіка, який не жив би в такому шаленому ритмі життя. Мій лікар, мій юрист, мій бухгалтер, мій майстер, що ремонтує в будинку, мій механік, мій пастор, мій сусід… По суті кожен чоловік Північної Америки працює в поті чола. Більшість із цих чоловіків та батьків визнають перевантаження, але за порушення цього питання реагують дуже цікаво. Вони намагаються переконати себе, що перевантаження є тимчасовою проблемою.
«Ну, розумієте, дуже важкий рік, бо навчаюся ввечері та намагаюся в той самий час заробити на життя. Але так буде не завжди. За рік я одержу диплом. І тоді стане легше».
«Ми з дружиною тільки-но започаткували власний бізнес і необхідний приблизно рік, щоб стати на ноги. Тоді ми зможемо найняти працівників. Але зараз ми мусимо працювати десять-дванадцять годин на добу. Це погано впливає на нашу сім’ю, але так буде не завжди».
чи…
«Ми саме переїхали до нового будинку, і треба навести лад на подвір’ї та добудувати ще одну кімнату. Всі суботи та вечори я присвячую цьому. Син весь час просить запустити з ним змія, порибалити чи ще щось; я би хотів з ним погратись. Я постійно прошу почекати до наступного літа, коли буде багато часу на все це».
чи…
«Моя дружина два тижні тому народила сина, і немовлятко цілісіньку ніч не спить, і ми, відповідно, також. Нам буде важко, поки він не піде в дитячий садочок».
Більшість людей переконуватимуть у тимчасовості труднощів і легшому майбутньому. Настануть спокійніші дні. Завжди є світло в кінці темного тунелю. На жаль, такий оптимізм не завжди є виправданим. Я зрозумів, що обнадійливий період спокою рідко коли настає. Замість того нетривалі тимчасові труднощі чергуються, і сім’я пливе в життєвому морі повільно від однієї кризи до іншої. Так, ми постійно заклопотані і прямуємо шляхом спустошення. Ми обманюємо себе, коли думаємо про тимчасові труднощі, а насправді це спроба переконати себе всередині. Для виходу зі скрутного становища ми повинні бути трошки дисциплінованішими, не дозволити, аби робота та пов’язані з нею статки домінували над усім. В іншому разі доведеться жертвувати стосунками з дружиною, дітьми та друзями, які надають життю змісту.
Висновок
Я поспостерігав за бурхливим життям американців і виступаю проти цього. У свої шістдесят сім років (мені буде шістдесят вісім) я думав про періоди мого життя та наслідки різних кроків. Я згадав час, коли всі друзі закінчили середню школу. Тоді я згадав тих, хто вступив до коледжу і роз’їхався всією країною. І тоді я дійшов до періоду, коли всі почали одружуватися. Кілька років по тому один за одним почали народжуватися діти. Бачите, моє покоління повільно, але невблаганно просувається вперед, так само як 2400 попередніх поколінь. Зараз я розумію, що неминуче друзі почнуть помирати. («Ви чули, що Чарльз Пейнтер вчора помер?»)
Тітка Наомі Добсон написала мені незадовго до свого кінця, у 1978 році: «Здається, немовби кожного дня хтось із друзів або помирає, або важко хворіє». Безперечно, вона вписувалася в останній етап життя свого покоління. Зараз її вже немає.
Як це стосується мого життя сьогодні? Як це стосується твого життя? Я пропоную зупинитися та замислитися над плинністю життя на землі, і можливо, ви знайдете новий стимул для прислуховування до вічних істин. Чому ми повинні виснажувати себе і жертвувати тими дорогоцінними моментами з тими, кого кохаємо, хто потребує нашої любови та уваги? Над цим питанням повинні задуматися кожні чоловік та жінка.
Я звертаюся до тих, хто рішуче налаштований сповільнити темп: коли ви звільнитеся від постійного тиску, то дивуватиметеся, чому так мордували себе всі ці роки. Можна жити краще!