Рой Дж. Рейман
Вона цікавила Бена кожного разу, коли він заходив на кухню. Це була маленька металева посудина над кухонною плитою Марти. Він би може її не помічав і не цікавився нею, якби Марта постійно не повторювала, щоб він ніколи її не торкався. Згідно з її словами, причиною було те, що там було “секретне зілля” від її матері. Оскільки заповнити посудину знову було неможливо, вона хвилювалась, що якщо Бен чи хтось инший візьме її і загляне всередину, вони можуть випадково випустити її з рук і висипати цінний вміст.
На вигляд посудина була непримітною. Вона була настільки стара, що її червоні і золоті квіткові візерунки зблідли. Можна було чітко побачити, де її торкались, коли піднімали і відкривали щільну кришку. Не лише пальці Марти торкались її, а й її матері і бабусі також. Марта не була впевнена, але вона думала, що, можливо, навіть її прабабуся користувалась цією посудиною і її “секретним зіллям”.
Все, що Бен знав напевно, це те, що одразу після весілля мати принесла посудину Марті і сказала їй користуватись нею з такою ж любов’ю, як і вона.
І вона чесно це виконувала. Бен завжди бачив, як Марта, готуючи страву, брала посудину з полиці і посипала інгредієнти цим секретним зіллям. Навіть коли вона пекла торти, пироги і печиво, вона додавала його трішки перед тим, як засувати деко в духовку. Щоб не було в цій посудині, воно справді діяло, для Бена Марта була найкращою куховаркою у всьому світі. Він не один був такої думки. Кожен, хто коли-небудь їв у них вдома, дуже хвалив страви Марти.
Але чому вона не дозволяла Бенові доторкатись до цієї маленької посудини? Чи справді вона боялась, що він розсипле її вміст? І як це секретне зілля виглядало? Воно було настільки добрим, що кожного разу, коли Марта посипала ним їжу, яку готувала, Бен ніяк не міг зрозуміти, що туди входить. Зрозуміло, що вона повинна була використовувати дуже трішки зілля, адже иншого способу заповнити посудину знову не було.
Так чи инакше, Марта розтягувала цей вміст протягом тридцяти років подружнього життя і завжди досягала апетитного результату.
Бен неодноразово хотів заглянути в посудину, але він ніколи не дозволяв собі зробити це.
Сталось так, що Марта захворіла. Бен відвіз дружину в лікарню, де її залишили на ніч. Коли він повернувся додому, то відчув себе дуже самотнім. Марта ніколи до того не йшла з дому на всю ніч. І коли наблизився час вечері, він не знав, що робити. Марта настільки любила готувати, що він ніколи не турбувався про те, що потрібно вчитись куховарити.
Коли він зайшов на кухню, щоб подивитись, що є в холодильнику, то відразу глянув на невеличку посудину на полиці. Його очі немов магнітом спрямовувало до неї. Він швидко відвернувся, але цікавість його не покидала.
Що було в цій посудині? Чому йому не можна було торкатись її? Як виглядало це секретне зілля? Скільки його ще залишилось?
Бен відвернувся знову і дістав з полиці тортівницю. Ммм… Там залишилась більша частина одного з чудових Мартиних тортів. Він відрізав великий шматок, сів за кухонний стіл, вкусив один раз, і його очі повернулись до посудини знову. Чим воно може зашкодити, якщо він гляне всередину? У всякому разі, чому Марта була такою таємничою через цю посудину?
Бен ще раз відкусив кусок торта і продовжував міркувати, чи слід робити це, чи ні. Він відкусив ще п’ять разів, пильно дивлячись на маленьку металеву посудину. Зрештою, не міг вже протистояти. Він повільно підійшов до полиці і дуже обережно зняв посудину, боячись найжахливішого, що розсипле вміст, поки крадькома розглядатиме його.
Він поставив посудину на стільницю і зняв кришку, боячись заглянути всередину. Коли вміст посудини можна було добре побачити, Бен здивувався. Але ж посудина була порожня, окрім складеного клаптика паперу на дні.
Бен дістав папір, докладаючи зусиль, щоб засунути свою велику руку всередину, легенько підняв за кутик, витягнув і розгорнув під кухонним світлом.
Всередині була коротенька записка, написана нашвидкуруч, і Бен одразу впізнав почерк матері Марти. Там просто було написано: “Марто, до всього, що ти готуєш, додавай щіпочку любови”.
Бен важко ковтнув, поклав назад записку і посудину, швидко повернувся до свого шматочка торта. Тепер він розумів, чому все було таким смачним.
ЗАБІГАЮЧИ НАПЕРЕД…
Хоча в перші тридцять років їхнього шлюбу Бен не міг розпізнати “секретне зілля” його дружини, він знав, що воно там є, а також що воно мало чудовий ефект. Думаю, що ви, як дружина, додаєте свій власний секретний складник до багатьох аспектів вашого подружжя.
Цього тижня ми розмовлятимемо про роль жінки, запропонуємо деякі пояснення, але більшість з цього зводиться до одного: піклуючись і допомагаючи чоловікові, додавайте щіпочку любови до всього, що ви робите.
Джеймс Добсон