Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас (Мт. 7:6).
Це короткий фрагмент винятково насичений зібраними образами і символами.
Насамперед, маємо пам’ятати, що собака в стародавні часи на Близькому Сході – це не наш домашній улюбленець, а небезпечна дика тварина, близька до гієни, яка живе в стаді. Собаки нападали на стада овець, на людей, живилися падаллю; коли були голодні, могли пожерти все. І тому в біблійній літературі, як і літературі Близького Сходу взагалі, собаки були синонімом ворога. «А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту. Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть» (Пс. 59:15,16).
Як у первісній Церкві трактувалися слова: «Не давайте святого псам»? Тим, що святе, для християнина було звісно ж не м’ясо з пожертв, пожертвуваних у храмі, а інша Жертва – Євхаристія. Не давайте негідним Пресвятої Євхаристії. Тільки охрещені могли брати участь у літургії жертви, а ті, що готувалися до хрещення – катехумени (оглашенні) або мовою Діянь апостолів – той, хто боїться Бога, шукає Бога, могли брати участь тільки в першій, повчальній частині, тобто літургії слова.
Другий образ, який знаходимо в цьому вірші – це перли. Перлина – це щось дуже важливе. Пам’ятаймо що Ісус порівняв Царство небесне з найпрекраснішою перлиною. Гебрейське слово, яке називає перлину, є синонімом до tory, тобто повчання. Колись пастирі в палестинських горах, вказуючи подорожнім напрям, коли ті питали їх про дорогу, кидали каміння. Тобто повчання – це не переказування якоїсь інформації. Це дуже практична вказівка: куди маєш іти, якщо хочеш досягнути ціль, до якої прямуєш. Повчати – це те ж, що й кидати камінчик, вказуючи дорогу. Таким чином, якщо перлина є синонімом Царства, то провідник – той, хто кидає перлину, повинен бути чутливим, завбачливим. Він вказує шлях тому, хто справді хоче дійти, хоче потрапити до Царства.
У стародавні часи перлина була не тільки синонімом царства для християн, але й глибокої, прихованої мудрости, яку має шукати людина. Мені дуже подобається стара перська поема, в якій ідеться про те, що Бог має слуг, подібних до дощу. Коли дощ падає на землю, тоді родиться урожай збіжжя, а коли падає в море, – народжується перлина.
А отже, йдеться безпосередній вплив Бога. Перлина народжується в таємничих глибинах океану. Не кожен може вирушити по перлину. Це вимагає зусиль, старань, мудрости. Правдивого царства не знайдемо просто так, при шляху, з допомогою пересічного провідника. Шлях до віднайдення перлини – важкий і вимогливий.
Проте це не означає, що християнство – езотерична закрита релігія, доступна тільки для втаємничених. Христос говорить про інше – ця наука не є прихована, але нелегка, як перлина, схована в глибині океану; мусиш зануритися, мусиш виконати велику духовну роботу, аби досягти царства.
Царство небесне подібне до перлини, яку знайшов купець і придбав за все, що мав; подібне до перлини, яку здобув нирець, занурившись у глибину духовного океану, океану божественного. Ця перлина не має ціни, бо ніхто її не вартий. Її можна здобути безкоштовно, однак це вимагає труду.