Чому багато християн не мають плода
«Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. А хто цього не має, той СЛІПИЙ, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів». 2-е Петра 1:8-9
Християни не приносять плода, бо не надають значення іншому світу. Все, що ми шукаємо, – це нові машини, будинки, гроші та інші земні скарби. Якщо ми не надаємо значення іншому світу, то ми не можемо бачити небеса та пекло. Це означає, що існування іншого світу не викарбовано в наших серцях. Християни повинні бачити перед собою інший небесний світ, і це спонукатиме їх трудитися для Бога. Ми повинні шукати того, що вгорі!
«Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі» до Колосян 3:1-2
Ісус бачив небеса і постійно говорив про Свого Небесного Батька. Ісус увесь час говорив про небеса. Він розповідав про те, куди має піти; Він не розглядав землю як місце, де вічно житиме. Ісус з великим захопленням розповідав про небеса і про те, що Він на шляху до небес. Він не один раз говорив про те, що залишить цю землю, про те, що відправляється до якогось іншого місця. Також Він казав, що йде туди, звідки й прийшов. Безсумнівно, Він бачив перед собою інший світ.
Ісус згадував про інший світ п’ятнадцять разів
- «Ісус же сказав: Ще недовго побуду Я з вами, та й ДО ТОГО ПІДУ, ХТО ПОСЛАВ МЕНЕ». Івана 7:33
- «Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, БО Я ЗНАЮ, ЗВІДКІЛЯ Я ПРИЙШОВ І КУДИ Я ЙДУ. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду». Івана 8:14
- «І сказав Він їм знову: Я ВІДХОДЖУ, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. КУДИ Я ЙДУ, ТУДИ ВИ ПРИБУТИ НЕ МОЖЕТЕ… А юдеї казали: Чи не вб’є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?» Івана 8:21-22
- «Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: КУДИ Я ЙДУ, ТУДИ ВИ ПРИБУТИ НЕ МОЖЕТЕ, те й вам говорю Я тепер». Івана 13:33
- «А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: КУДИ Я ЙДУ, ТУДИ ТИ ТЕПЕР ІТИ ЗА МНОЮ НЕ МОЖЕШ, АЛЕ ПОТІМ ТИ ПІДЕШ ЗА МНОЮ». Івана 13:36
- «Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що ЙДУ ПРИГОТУВАТИ МІСЦЕ ДЛЯ ВАС? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я – були й ви». Івана 14:2-3
- «Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я ЙДУ ДО ОТЦЯ». Івана 14:12
- «ЧУЛИ ВИ, ЩО Я ВАМ ГОВОРИВ: Я ВІДХОДЖУ, І ВЕРНУСЯ ДО ВАС. Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець». Івана 14:28
- «ТЕПЕР ЖЕ ДО ТОГО Я ЙДУ, ХТО ПОСЛАВ МЕНЕ, І ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш?» Івана 16:5
- «Та Я правду кажу вам: КРАЩЕ ДЛЯ ВАС, ЩОБ ПІШОВ Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його». Івана 16:7
- «…а про правду, ЩО Я ДО ОТЦЯ СВОГО ЙДУ, і Мене не побачите вже…» Івана 16:10
- «НЕЗАБАРОМ, І МЕНЕ ВЖЕ НЕ БУДЕТЕ БАЧИТИ, І ЗНОВ НЕЗАБАРОМ – І МЕНЕ ВИ ПОБАЧИТЕ, БО Я ЙДУ ДО ОТЦЯ. А деякі з учнів Його говорили один до одного: Що таке, що сказав Він до нас: Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром – і Мене ви побачите, та: Я йду до Отця?…» Івана 16:16-17
- «Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І ЗНОВ ПОКИДАЮ Я СВІТ ТА Й ІДУ ДО ОТЦЯ». Івана 16:28
- «І ТОГО ЧАСУ НА НЕБІ З’ЯВИТЬСЯ ЗНАК СИНА ЛЮДСЬКОГО, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою». Матвія 24:30
- «Промовляє до нього Ісус: Ти сказав… А навіть повім вам: ВІДТЕПЕР ВИ ПОБАЧИТЕ ЛЮДСЬКОГО СИНА, ЩО СИДІТИМЕ ПРАВОРУЧ СИЛИ БОЖОЇ, І НА ХМАРАХ НЕБЕСНИХ ПРИХОДИТИМЕ!» Матвія 26:64
Павло згадував про інший світ десять разів
Апостол Павло явив нам великий приклад жертовності та плодотворного служіння. Він був невтомним у своєму прагненні спасати душі людські. Він приніс у жертву все і пішов аж до краю відомого на той час світу, щоб всюди заснувати церкви. Безсумнівно, він бачив перед собою інший світ. Ось у чому секрет плодотворного служіння патріархів: вони бачили перед собою інший світ!
Хоча Павло ніколи не був на небесах, серце його прагнуло до обіцяної нагороди в іншому світі. На відміну від інших людей, Павло не боявся смерті. Для нього смерть та життя після смерті були набуттям. Ось чому він міг казати: «смерть – то надбання».
- «Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога». 1-е до Коринтян 4:5
- «Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме – дочасне, невидиме ж – вічне!» 2-е до Коринтян 4:17-18
- «Бо для мене життя – то Христос, а смерть – то надбання». до Филип’ян 1:21
- «Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас». до Филип’ян 1:23-24
- «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив». 2-е до Тимофія 4:7-8
- «Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! І кожен змагун від усього стримується; вони ж – щоб тлінний прийняти вінок, але ми – щоб нетлінний». 1-е до Коринтян 9:24-25
- «Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе». 2-е до Коринтян 5:10
- «Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!» до Филип’ян 4:1
- «Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?» 1-е до Солунян 2:19
- «І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами». 2-е Коринтян 12:3-5