Не роби з мухи слона

Ми часто чуємо таку пораду: не роби з мухи слона! Цей вислів означає, що мені не варто перебільшувати, робити поспішних висновків у тій чи іншій ситуації. Мені варто не роздувати чи драматизувати те, що сталося, а поглянути на речі реалістичним поглядом. В німецькій мові на позначення цього стану є вислів, який перекладається як «залишатися на дивані» (нім. «auf dem Teppich bleiben»). Тобто бути спокійним у цій ситуації, відчувати поверхню під собою. Це якраз те, що стосується чесноти смирення: стояти ногами на землі, мати контакт з поверхнею землі, плекати в собі реалістичні думки. Тільки тоді можна належно оцінити ситуацію. Інше значення цього німецького вислову: не підніматися над чимось. Дехто думає, що його замінити неможливо, що він – найкращий знавець у своїй галузі, як тільки йому щось добре вдається. Тоді ми кажемо і йому: залишайся на дивані, не піднімайся. Добре, що ти досягнув успіху. Однак у світі є ще багато людей, які могли би досягнути такого ж результату. Будь вдячним Богові і не підноси себе до небес власною похвалою. Деякі люди возвеличують себе не лише словами, але й поставою та налаштуванням до інших. Вони просто втрачають зв’язок із землею. Високо піднімаються в небо, але колись їм доведеться низько впасти. Навіть давні греки знали про цю властивість людини і створили міт про Ікара. Ікар був сином Дедала, відомого архітектора. Він служив при дворі царя Криту. Цар щедро йому платив, однак тому не можна було покидати палац. Тоді архітектор змайстрував собі та своєму синові Ікарові крила з пір’я та воску. Вони вийшли на край палацу і злетіли в небо. Ікар був так захоплений польотом, що піднімався все вище і вище в небо. Батько попереджав його, що не можна підніматися так близько до сонця, бо воно розтопить віск і крила розлетяться. Однак неслухняний син продовжував підніматися вище й вище. Тоді трапилося те, чого найбільше боявся батько – син впав у море. У сучасному світі хтось хоче видертися так високо у своїй кар’єрі, не знаючи своєї міри. Хтось прагне досягнути неймовірного підвищення розумових здібностей, використовуючи різні методи, не приймаючи своїх меж. Але вони піднялися зі свого місця, не залишилися стояти ногами на землі. Якщо людина втрачає міру, то відривається від реальности.

Це стосується і духовного життя. І там є штурмові неба, які прагнуть піднятися все вище, орієнтуючись на високі ідеали і уявляючи, як було би добре до них наблизитися. Вони намагаються втекти від власної обмежености та банальности в прекрасний світ духовних ідей. Однак ці люди втрачають контакт зі собою. Вони помилково вважають, що стали суто духовними, майже божественними особами. Тоді нормальні людські відносини стають для них неважливими. Однак колись вони відчують, що все-таки мають просту людську потребу зустрічі, відносин, тепла та ніжности. Тоді вони будуть змушені позбутися своїх ілюзій, а це боляче. На жаль, для того треба впасти з високого п’єдесталу додолу.

Попередній запис

Відпочити в собі, не дозволити поганяти собою

Наступний запис

Краще добре, ніж бездоганно