Дії 19:21-40
У проповіді Євангелія поганам проходило все життя Павла. Його місіонерські подорожі ми умовно поділили на три. Першого разу Павло мандрував разом із Варнавою та його небожем Іваном Марком. Другого разу він узяв із собою Силу. Обидві подорожі закінчилися щасливо, хоча Павло й страждав, отримував побої і був ув’язненим, але все це він терпів за ім’я Ісуса Христа й залишився вірним служителем Божим.
Палаючи незгасимим бажанням проповідувати, Павло в Дусі Святому зібрався здійснити подорож до Македонії, Ахаї, а звідти до Єрусалиму. Це була третя місіонерська подорож Павла. Перед собою до Македонії служитель послав Тимофія, Ераста та ще деяких братів, а сам ще деякий час залишався в Ефесі.
Тими днями проти Павла через його проповідь Євангелія учинився заколот. Один золотар на ім’я Дмитро побачив, що дедалі більше людей вірують в Ісуса і полишають служіння своїм ідолам. А Дмитро та ще багато ремісників жили з того, що виготовляли і продавали різні статуетки богині Артеміди та інший поганський крам. Відчувши, що гроші припиняють надходити до його кишені, золотар зібрав усіх ремісників на площі й промовив до них: «Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо. І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багато народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені. І не тільки оце нам загрожує, що зайняття занепаде, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ».
Така промова викликала сильне обурення народу, і всі почали вигукувати: «Велика Артеміда Ефеська!» Ці крики зібрали величезний натовп, і заколот пішов по всьому місту. Багато людей приєдналися до заколотників, але кожний кричав своє, бо не всі знали, з чого все почалося і чого слід вимагати.
Розлючений натовп схопив учнів Павла – Гая та Аристарха. Павло і сам поривався вийти до народу, але брати його не пускали, та й деякі з дружніх Павлові азійських начальників порадили йому не виходити на це видовище.
Тоді з-поміж натовпу наперед вийшов міський писар і сказав мудрі слова до народу: «Жителі Ефесу! Послухайте! Ви всі знаєте про важливість нашого міста у служінні богині Артеміді. Ці ж люди, яких ви схопили, вони нічого злого не зробили: не вкрали святині, не зневажали богиню. Якщо Дмитро та інші ремісники мають до них претензії, то для цього існують суди, нехай вони і вирішують їхню тяжбу. А ви розходьтеся по домівках, бо не годиться зчиняти такий заколот – ми зібрані безпричинно і нас самих можуть забрати в суд за це незаконне зібрання».
Найбільш розлючені ремісники ще трохи покричали і відпустили Гая та Аристарха, а самі порозходилися по домівках. Господь дивним чином визволив Своїх вірних послідовників із рук розлючених людей.
Коли заколот стих, Павло зібрав усіх своїх учнів, подякував Господу за Його дивовижну милість і охорону і вирушив до Македонії.
ЗАПИТАННЯ:
- Чому Павло здійснював місіонерські подорожі?
- Хто і чому зчинив заколот проти Павла?
- Що вимагали люди, які приєдналися до натовпу?
- Хто і якими доводами втихомирив народ?