Овадія, Овдій, Авдій (Божий слуга або раб):
- Нащадок Єхонії, з Юдиного племени (1 Хронік 3:21).
- Син Їзрахії, голова в Іссахаровім племені (1 Хронік 7:3).
- Ацелів син, веніяминівець (1 Хронік 8:38; 9:44).
- Ґадівець, що приєднався до Давида в Ціклаґу (1 Хронік 12:9).
- Батько Їшмаї, який був зверхником війська Завулонового племени за днів царювання Давида (1 Хронік 27:19).
- Один із князів-начальників Юдеї за днів царювання Йосафата (2 Хронік 17:7).
- Левит із Мерарієвого роду, наглядав над робітниками при відновленні храму за днів царя Йосії (2 Хронік 34:12).
- Високий урядник-управитель на дворі царя Ахава, глибоковіруючий поклонник живого Бога, переховував Божих пророків, наражаючи на небезпеку власне життя під час переслідувань Єзавелею (1 Царів 18:3-16).
- Єгіїлів син, повернувся з Вавилону на батьківщину з другою експедицією під проводом Езри (Езри 8:9).
- Священик, підписав умову-заповіта з Неемією, що буде вірно служити Господеві й не буде вступати в родинні стосунки з чужинцями (Неем. 10:6).
- Син Шемаї, нащадок Єгутуна, діяв за днів первосвященика Йоякима й намісника Неемії (Неем. 12:25; 1 Хронік 9:16).
- Один із 12 малих старозаповітних пророків. Ми майже нічого не знаємо про нього. Покарання народу Едома – це головна тема Книги Пророка Овадії. Хоч Ізраїль і Едом були спорідненими між собою, бо їхні предки: Яків та Ісав були рідними братами, проте вони повсякчасно ворогували між собою й часто воювали (2 Хронік 21:8-10; 25:11-14). Овадія говорить, що едомії були горді, зухвалі й зарозумілі. Їм здавалося що вони живуть у безпечному, недоступному, гірському місці й їм не загрожує ніяка небезпека. Овадія провістив їхню руїну. Араби, з якими едомії уклали муровий договір й обопільно собі помагали, згодом обернулися проти них й вигнали їх із терену, на який вони так самопевно покладалися. Овадія подає причину, чому Едом був покараний. Едомії відмовилися помогти Юдеї в часі її найбільшої потреби. Вони стояли осторонь, вдаючи невтральних глядачів, а фактично очікували, щоб зобачити, хто з них переможе. Едомії не тільки що не помагали у війні братньому народові, але ще й раділи з їхньої поразки, приєдналися до грабування Єрусалиму та ставили на перехрестях своїх бійців, які виловлювали утікачів і віддавали їх на поталу їхнім ворогам. (Книга Пророка Овадії або Овдія).
Овал, Евал, Увал (голий, пуста околиця): Йоктанів син, предок арабських племен (1 Мойс. 10:28; 1 Хронік 1:22).
Овед, Йовід, Йовид (служіння, працівник, робітник, служитель, слуга, раб, кріпак):
- Син Боаза від моавітянки Рути, батько Єссея (Рути 4:17,21; 1 Хронік 2:12; Мт. 1:5; Лк. 3:32).
- Ефлалів син, нащадок єгипетського раба Ярхи, який був кріпаком у Шешана й одружився з його дочкою. Шешан походив із роду Єрахмеїла. (1 Хронік 2:37,38).
- Один із Давидових лицарів (1 Хронік 11:47),
- Син Шемаї, придверний (1 Хронік 26:7).
- Батько Азарії, який був сотником і приєднався до Єгояди, щоб настановити в Юдеї законного царя Йоаша (Йоаса), а вбити узурпаторку Аталію (2 Хронік 23:1).
Овед-Едом (служитель або слуга Едому):
- Левит, ґатянин; в його домі пробував ковчег-кивот 3 місяці після того, як Господь уразив Уззу, Авінадавого сина, смертю під час наміру перевезення ковчега з Авінадавого дому в Ґів’ї на Сіон (2 Самуїл. 6:10-12; 1 Хронік 15:25).
- Єдутунів син, левит, придверний, призначений грати на арфі (1 Хронік 15:18,21,24; 16:5,38).
- Левит, придверний за днів царя Давида (2 Хронік 25:24).
Овіл (володіючий верблюдами, головний пастух верблюдів): Ізмаїльтянин, був у проводі над Давидовими верблюдами (1 Хронік 27:30).
Огад (союз, об’єднання; за іншим джерелом – сила, фортеця, сильний): Симеонів син (1 Мойс. 46:10).
Огел (дім, намет, житло, приміщення): Син Зоровавеля, нащадок Давида (1 Хронік 3:20).
Огій, Аггей (святковий, урочистий, який веселиться): Один із 12 старозаповітних пророків. Відіграв дуже важливу ролю у відбудові єрусалимського храму під керівництвом намісника Юдеї Зоровавеля та первосвященика Ісуса після повернення з вавилонської неволі (Книга Пророка Огія).
Оголіяв, Аголіяв (намет, батьків намет, батькове житло): Син Ахісамаха, з Данового племени; дуже вправний ткач, вишивальник і талановитий митець; Мойсей призначив його разом із Бецалі’їлом будувати скинію й виготовляти її священні речі (2 Мойс. 31:6; 35:30-35).
Оґ (гігант, велетень, довгошиїй, довгоший): Аморейський цар Башану, відомий своїм великим залізним ложем – 4 метри довжини, а його ширина 1 метр і 80 сантиметрів; Мойсей переміг його в боях під Едрею (4 Мойс. 21:33; 32:33; 5 Мойс. 1:4; 3:1-13; 4:47; 31:4; Ісуса Навина 2:10; 9:10; 13:12,30,31).
Одед (відновлення, відбудова, відновник, виправляючий):
- Батько пророка Азарії за днів царя Аси (2 Хронік 15:1,8).
- Пророк у Самарії, пророкував за днів царя Пекаха; його переконливі слова вплинули на Північне Царство Ізраїля й вони, після інвазії (загарбницького нападу) Пекаха, по-гуманному відпустили на волю юдейських полонених, зодягнувши й накормивши їх (2 Хронік 28:9).
Озні, Озній (слухання, Бог чує; за іншим джерелом – уважливий, пильний, дбайливий, послужливий): Ґадів син, основник роду Озніїв (4 Мойс. 26:16).
Олександер (помічник людям, добродушний богатир):
- Син Симона з Кірінеї, якого змусили нести хреста нашого Господа Ісуса Христа (Мр. 15:21).
- Єрусалимський начальник, на розправу перед яким були приведені Петро та Іван (Дії Ап. 4:6).
- Юдей, був із Павлом в Ефесі, натовп висунув його промовляти, щоб з’ясувати суть справи, коли зчинився заколот на чолі з золотарем Дмитром проти науки апостола Павла (Дії Ап. 19:33).
- Ефеський християнин, який із Гімінеєм, за словами Павла, відвернувся від Господа, розбився у вірі й доброму сумлінні й апостол Павло передав його сатані, щоб він навчився не зневажати Бога (1 Тим. 1:19,20).
- Котляр, який накоїв багато лиха. Можливо, що це та сама особа, про яку йде мова під числом 4 (2 Тим. 4:14).
Олександер ІІІ, прозваний Великий, македонський цар, син Пилипа й Олімпії, народився 356 р. до Хр., помер 323 р. до Хр.
Хоч у Біблії не зустрічаємо імени Олександра Великого, однак про нього, без сумніву, йде мова в Книзі Пророка Даниїла у вигляді пантери з 4 крильми, козла з одним рогом між очима й залізними голінками у великого боввана (Даниїла 7:6; 8:4-7; 11:13,14; 2:40). Це все, безперечно, символи швидких дій Олександра Великого, його раптових блискавичних завоювань і небувалої його потужної влади. Упродовж 12 років він став володарем Сирії, Палестини, Етіопії, заснував місто Олександрію, підкорив Персію, зайшов в Індію, але раптово помер у Вавилоні. Він дійсно завоював безмежні терени, робив усе за своєю волею й ніхто не мав сили стати проти нього (Дан. 11:3; 8:7).