3) Ненадійні люди затяті і не готові до дискусії
Я організовував конференцію з колегою, якого називатиму Джей. Кожен з нас мав свої обов’язки. Джей відповідав за місце проведення заходу, за проектор і слайди, а також за перевезення книг на семінар.
Увечері перед конференцією Джей подзвонив мені.
«Ти можеш привезти додаткові примірники своєї книжки?»
«Про що ти говориш?» – спитав я.
«Я подумав, що добре було би продати твої книжки на семінарі».
«Але ж це ти мав подбати про книжки!» – відповів я.
«У мене надто багато справ», – сказав він.
Виявляючи неабияке терпіння, я промовив: «Але ж ми домовилися, що перевезення книжок на конференцію – це твоя відповідальність».
«Ти завжди зосереджуєшся на моїх огріхах, – сказав він сердито. – Ти ніколи не кажеш мені про те, що є добре. Хто ти такий, щоб вважати, що завжди все робиш як належить?»
Джей – це приклад ненадійної особи. Коли я заговорив з ним про його безвідповідальність, він затявся і почав шукати виправдання та нападати на мене.
Розмова з Джеєм неабияк відрізнялася від телефонної розмови, яка кілька тижнів тому відбулася в мене з другом. Коли я підніс слухавку, щоб з ним поговорити, моє серце закалатало як ніколи. Мене почало дещо тривожити в його поведінці, і я знав, що мушу про це поговорити, свідомий того, що наші стосунки можуть постраждати, якщо він неправильно сприйме мої слова.
Я очікував, що він затнеться і неабияк образиться. Але, на мій превеликий подив, він сказав: «Справді? Розкажи мені, що я маю робити».
Я став пояснювати йому, чому, на мій погляду, деякі його вчинки були деструктивними. «Боже, – сказав він, – я ніколи про це не думав. Але я розумію, про що йдеться – і це, безумовно, моє слабке місце. Чи можеш допомогти мені позбутися тієї звички?»
То була велика полегкість почути таку відкритість, і, звісно ж, я згодився допомогти. Завдяки цьому ми зблизилися на глибинному рівні, а моя повага до нього зросла ще більше. Було видно, що він щиро хоче чинити правильно, а не просто видаватися «правильним» у власних очах.
Це одна з ознак направду надійної особи: вона сприйнятлива до критики. У всіх стосунках є свої проблеми, тому що кожна людина має проблеми, і найбільше ці проблеми виявляються саме в близьких стосунках. Це вкрай важливо, чи спроможні ми почути і прийняти слова критики на нашу адресу, не виявляючи затятости. Біблія знову і знову нагадує нам, що людина, яка вислуховує думку інших, мудра, тоді як той, що не хоче слухати, – дурень. Як сказано в Приповістях 9:7-9: «Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває. Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе. Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!».
Біблія виразно каже, що потрібно вислуховувати докори інших (див. Мт. 18:15). Конфронтація допомагає нам пізнати себе і змінити руйнівні звички.
Усі близькі стосунки болісні, бо на землі немає досконалих людей. Однак надійні люди достатньо мудрі, щоби вислухати слова про свій гріх та загладити кривду. Коротко кажучи, вони можуть «визнавати», у чому схибили. Але якщо комусь притаманна така риса характеру, як затятість, то усе те страждання, яким його природна недосконалість наповнює стосунки, годі буде виправити відвертою розмовою. Той, хто не визнає потреби змінюватися, не зміниться, і страждання, ймовірно, триватимуть далі.
4) Ненадійні люди лицемірні, а не смиренні
Фарисеї Ісусових часів неабияк прославилися тим, що гордилися власною праведністю. По суті, Ісус розповів притчу, якою взяв на кпини їхню поставу:
«Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!…
Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться». Луки 18:10-14
Митник не вважав себе праведним. Він смиренно просив благодаті, знаючи, що тільки через Божу благодать зможе одержати любов і прийняття. Натомість фарисей вважав себе добрими, а всіх інших – поганими. Він вважав – цілком хибно, – що все «погане» перебуває поза ним.
Ненадійні люди ніколи не будуть ототожнювати себе з такими ж, як вони, грішниками й невдахами, виносячи себе «понад цим усім». Схильність ненадійних людей втілювати в життя гасло «Я кращий від тебе», спричинює велику вину й сором у людей, які пов’язані з ними. Це істотно перешкоджає близькості, тому що двоє людей ніколи не перебувають «у рівних умовах», в яких саме й повинна зароджуватися близькість. Натомість така їхня поведінка закладає умови для протиставлення, суперництва, затятости і відчуження.
Психологи називають цей процес досвідом «не я»: структура характеру не дозволяє цим людям сприймати свої недоліки як ознаки власного «я» – вони проектують їх на інших людей. На жаль, чимало християн мають таке світосприйняття і щодо гріха загалом. Вони говорять про людей «у світі», наче якимось чином спроможні не ототожнювати себе з ними.