Особисті риси характеру ненадійних людей_4

8) Ненадійні люди вірять у свою досконалість, замість того щоб визнавати свою вину

Ненадійні люди вважають доведення власної досконалости своєю місією. Завдяки роботі, сім’ї, здібностям чи релігії вони прагнуть створити образ досконалости, і цей образ стає для них важливішим від стосунків, в яких вони перебувають. Якщо хтось почне загрожувати їхньому образові, то вони нападуть на цю особу, бажаючи за всяку ціну зберегти свій образ.

Однак любов залежить частково від нашої здатности визнавати вади й відкрито говорити про них. Той, кому багато прощають, багато любить (див. Лк. 7:47). «Досконалі» люди не здатні прийняти благодать, а тому не можуть відчувати любови на глибинному рівні. Тому, як сказав Ісус, вони не мають досить любови, щоб дарувати її іншим. Усе, що вони мають, – це свою досконалість, а вона досить поверхнева і не надто життєдайна. На додаток, стосунки з досконалими людьми вельми болісні, бо вони цураються усякої «вади», яка виявляється в стосунках. Вони будуть сваритися, звинувачувати і показувати пальцем – усе, аби лиш приписати вади іншій особі і залишатися бездоганними.

9) Ненадійні люди звинувачують інших, замість того щоб брати на себе відповідальність

Надійні люди беруть відповідальність за своє життя. Ненадійні люди – ні. Коли ми усвідомлюємо свої проблеми й вади характеру, Бог вважає нас відповідальними за їх розв’язання і запровадження важких змін. Однак ненадійні люди воліють натомість звинувачувати інших людей, своє минуле, Бога, гріх чи будь-що інше. Ця схильність звинувачувати інших вперше виявилася в Адама і Єви (див. Бут. 3:12-13), і не зникла й донині. Усе це – лише перекладання власних проблем. Іншими словами, ми перекладаємо відповідальність за всякий свій тягар на якусь зовнішню силу.

  • «Я зробив це, тому що мусив».
  • «Я не мав вибору».
  • «Я не можу змінитися, тому що матір покинула мене, коли мені минуло п’ять років».
  • «Ви руйнуєте моє життя».
  • «Бог злий на мене». І так далі, і так далі.

Якщо я сьогодні вийду зі свого офісу, і мене зіб’є п’яний водій, це не буде моя вина. Але я відповідальний за те, як упораюся з наслідками. Саме я мушу піти до лікаря і зробити операцію. Саме я мушу звернутися до фізіотерапевта. Крім того, я страждатиму І саме я мушу осмислити свій гнів і спробувати простити. Усі ці речі – моя відповідальність, хоча я ненавмисне потрапив під колеса п’яному водієві.

Ненадійні люди не надаються до такої важкої праці. Вони далі сердяться, побиваються і нарікають, іноді й решту свого життя. Коли вони розчаровані, то вбачають причину в інших, а також вважають, що саме інші повинні працювати над змінами. Коли їм завдано кривду, вони безупинно жадають помсти і вивергають ненависть довіку. Коли хтось ображає їх, вони носять цю образу, як медаль. І найгірше, коли вони помиляються, то звинувачують у цьому інших.

Заперечення – це активний процес, який часто використовують для уникнення відповідальности. Це щось інше, ніж незнання гріха. Коли ми несвідомі гріха, то просто не знаємо про нього. А заперечення – це активний процес. Це манера життя й самоціль, і воно може бути вельми агресивним, коли стикається з істиною. Люди, які звикли заперечувати й звинувачувати безумовно належать до ненадійних людей, і їх варто уникати.

10) Ненадійні люди брешуть, замість того щоб говорити правду

Чесність – це наріжний камінь всяких надійних стосунків. Там, де існує обман, завжди присутня небезпека. Часто ми чуємо, як чоловік чи жінка або ж друзі розповідають про того, кого «вони нібито добре знали», а згодом довідуються, що та людина живе цілковито іншим життям, про яке ніхто навіть не здогадувався.

Учора я розмовляв зі своїм приятелем, який зазнав фінансового краху через обман у бізнесі. Він віддав більшу частину своїх грошей в руки афериста.

Чимало людей позбуваються емоційної та духовної безпеки з тієї ж причини. Вони віддали все, що мали, у руки особи, яка обманювала їх, і виявили, що їхні стосунки, сім’я і віра – це омана. Вони вірили, що чиясь любов реальна, а згодом з’ясовувалося, що їх весь час обманювали задля власної вигоди.

Ми всі використовуємо обман тією чи іншою мірою. Різниця між надійними і ненадійними «брехунами» полягає в тому, що надійні люди, усвідомивши це, визнають свою брехню і вважають її проблемою, яку треба виправити. На місце обману приходить істина, дискусія, смирення і покаяння. Ненадійні люди вважають обман стратегією, якої треба дотримуватися у своєму житті та в стосунках. Вони захищаються, замість того щоб позбуватися брехні. Та годі уявити, щоб стосунки процвітали й розвивалися, якщо одна з осіб бреше.

11) Ненадійні люди костеніють, замість того щоб розвиватися

Усім нам притаманні як сталі риси характеру, так і риси, які ми можемо змінити. Наприклад, з природи агресивна людина, мабуть, ніколи не стане з природи миролюбною. Але ця особа може навчитися спрямувати свою агресію прийнятним способом. Такий тип змін – це частина процесу освячення, в якому ми перебуваємо, відколи визнаємо Господом Христа.

Надійні люди знають, що підлягають змінам. Вони хочуть поступово дозрівати й рости. Але ненадійні люди не бачать власних проблем: вони закостенілі і не бажають зростати (див. Пр. 17:10). Такі люди можуть становити небезпеку, і зміняться тільки тоді, коли зазнають великих обмежень і наразяться на великий біль, приниження і втрату. Без належної конфронтації ненадійні люди залишаться незмінними і зухвалими.

Нагадування

У цій книжці ми не раз будемо нагадувати, що ніхто не досконалий. Навіть надійні люди час від часу спотикаються і стають «ненадійними», тому що вони також грішники. Тож не сподівайтеся абсолютної досконалости.

Натомість, оцінюючи характер особи, беріть до уваги те, якою мірою в неї виявляються ті чи ті риси. Так чи так, але брешуть усі. Однак не кожен – патологічний брехун. Враховуйте міру недосконалости. Якщо особа бажає змінитися, милосердно пробачте їй і працюйте разом з нею. Але якщо вона чинить опір, будьте обережні.

Попередній запис

Особисті риси характеру ненадійних людей_3

Наступний запис

Міжособистісні риси характеру ненадійних людей