Дії 21:1-15
З Мілету Павло та його учні вирушили в подорож. Часу лишалося обмаль, бо Павло бажав до П’ятдесятниці повернутися в Єрусалим, де й скінчиться його активна місіонерська діяльність серед поган. Тому щодня на місіонерів чекало нове місто: Кос, Родос, Патар, Тир.
У Тирі Павло знайшов місцевих учнів і пробув із ними тиждень, бо вони потребували зміцнення у вірі. Дехто з місцевих християн так полюбили Павла, що просили його не йти в Єрусалим, де на нього чекали муки.
Коли минув тиждень, місіонери мали вирушати далі у свою подорож. Того дня, коли вони зібралися йти до човна, біля їхньої домівки зібрався цілий натовп проводжаючих: чоловіки, жінки та діти. Всі вони пішли з Павлом та його учнями аж за місто, де стали на коліна і разом помолилися. Потім Павло й учні відпливли на човні, а люди ще довго стояли на березі, аж поки щогли не сховалися за небосхилом, а потім розійшлися по домівках.
Мандрівники прибули до міста Птолемаїда, де благовістили один день, а наступного дня вирушили пішки до Кесарії. Прийшовши в знайомі місця, вони зустріли радісний та гостинний прийом. Один із місцевих учнів на ім’я Пилип, який мав чотирьох дочок-пророчиць, запросив прибулих до себе додому, щоб вони зупинилися в нього.
Павло залишався тривалий час у Кесарії, проповідуючи про воскреслого Христа і стверджуючи у вірі місцевих християн. Одного дня, коли Павло навчав, і учні були зібрані в домі Пилипа, до господи ввійшов один пророк на ім’я Агав, який прийшов із Юдеї. Він підійшов, узяв пояс Павла і зв’язавши собі ним руки і ноги, сказав: «Так каже Святий Дух: того, кому належить цей пояс, юдеї зв’яжуть у Єрусалимі і передадуть до рук поган».
Павло знав про це. Він неодноразово казав учням і всім своїм друзям, що мусить постраждати в Єрусалимі. Й ось Господь Своїм Духом спонукав Агава прийти до Кесарії, щоб ще раз розказати всім, що станеться з Павлом.
Почувши таке, друзі почали прохати Павла не йти до Єрусалиму, але Павло сказав у відповідь: «Навіщо ви плачете та засмучуєте серце моє? Я бажаю бути не лише в’язнем, але і готовий померти за Ім’я Господа Ісуса Христа».
Всі розуміли, якщо Господь призначив Павлові таку долю, її не відмінити. Тому всі однодушно сказали: «На все воля Господня!»
Дітки, давайте й ми з вами навчимося на прикладі Павла приймати від Господа все, що Він нам посилає в житті: радість і сумні моменти, щастя і страждання, здоров’я і хвороби, бо все це Господь робить нам на добро!
ЗАПИТАННЯ:
- Чому Павло так поспішав, відвідуючи стільки міст у такий короткий термін?
- Як Павла приймали в Тирі?
- Що сталося в домі Пилипа, коли Павло гостював у нього?
- Чому ми можемо навчитися на прикладі Павла?