Паралітик

Ісус проповідував людям, які наповнили дім. Людей зібралося так багато, що не всі могли зайти і тому юрмилися на подвір’ї. Вони прийшли послухати Ісуса, Який прославився як великий цілитель.

Кілька чоловіків мали друга, що був розслаблений. Звичайно, вони, як добрі друзі, почувши, що є хтось, хто може зцілити паралітика, вирішили привести його до Ісуса. Оскільки він не ходив, вони його принесли. Якщо ви насправді когось любите, то приведете його до Ісуса.

Коли вони дісталися туди, розповідає Євангеліє, там було так багато народу, що вони не могли увійти досередини. Але вони виявили наполегливість: вилізли на дах, розібрали черепицю і спустили чоловіка на підлогу перед Ісусом.

Ісус бачив, що той чоловік паралізований. Він бачив ті висохлі ноги. Ось чому друзі принесли його. Вони принесли його лише з однієї причини: щоб ті паралізовані ноги зцілилися.

Але коли Ісус дивився на нього, Він дивився поверх тих паралізованих ніг. Він дивився на те, що найважливіше. Найбільший параліч – це параліч душі, спричинений гріхом. Ісус дивився на душу того чоловіка, і Він сказав йому: «Відпускаються тобі твої гріхи».

Люди почали перешіптуватися та говорити: «Звідки в нього влада відпускати гріхи?» та «Хто він такий, щоб так говорити?»

Через розважання цього біблійного оповідання, Господь навчив мене, що в нашому житті потрібні порядок і черговість. Що важливіше: фізичне зцілення паралізованих ніг чи духовне зцілення?

Для нас набагато важливіше – шукати зцілення душі. Відомо, що мільйони доларів витрачають на наукові дослідження з метою зцілення тіла. Це добре. Господь хоче, щоб ми використовували ресурси для винайдення ліків. Усе ж, здається, ми не виявляємо такого ж завзяття, щоб позбутися гріха, який спричиняє хворобу душі.

Багато людей приходить до мене за фізичним зціленням, і їх зовсім не цікавить зцілення духовне. Одного разу якийсь чоловік зателефонував мені і розповів, що має серйозну проблему з ногою. Я відповіла: «Я помолюся з вами за духовне зцілення і також за фізичне».

Він заперечив: «О ні, все гаразд. Не турбуйтесь про духовне зцілення. Потрібно зцілити тільки мою ногу».

«Вам не буде потрібно, щоб ваша нога потрапила до Неба, але ви, напевно, будете мати потребу в здоровій душі», – пояснила я.

Люди не завжди усвідомлюють своєї потреби в духовному зціленні. Це є небезпекою для людей у служінні зцілення. Ми можемо занадто турбуватися про фізичне зцілення, що означає необхідність духовного зцілення і глибших стосунків із Ісусом.

Одного разу, коли я проводила урок, до класу зайшов якийсь пан і звернувся до мене: «Сестро, моя дружина не дає мені спокою, наполягаючи, аби я пішов до сестри Брідж, щоб вона помолилася зі мною, бо в неї дар зцілення і вона може мені допомогти. Але, сестро Брідж, я не вірю у вас. Я сказав своїй дружині: «Я насправді не вірю, що сестра Брідж має дар зцілення. Думаю, що вона шахрайка. Я не вірю їй зовсім».

Його дружина відповіла: «Все одно йди. Вона тобі допоможе».

І він знову повторив, що не вірить мені.

Пам’ятаю, що подумала, яку велику мужність треба мати, щоб бути таким чесним! А вголос промовила: «Вам не потрібно вірити в мене. У Біблії не написано, що ви повинні вірити в Брідж Маккенну. Тим не менше, ви вірите в Ісуса?»

Він виглядав здивованим і відповів: «Звичайно, я вірю в Ісуса».

«Це все, що потрібно. Я можу помолитися з вами. Вам не треба вірити в мене, але вірте, що Ісус може вас зцілити».

Потім запитала його: «Від чого ви хочете бути зціленим?»

Він пожвавішав: «Ну, це інша річ. Я казав своїй дружині, що досить дивно просити монахиню молитися за це. Просто я працюю не в приміщенні, а надворі. У Флориді ж дуже спекотно. Тож я хотів би деколи випити пива, щоб освіжитися. Я люблю пиво, але в мене хворий шлунок, і це мені шкодить. І я хотів би, щоб ви помолилися за те, щоб я міг випити один чи два келихи пива, щоб освіжитися».

Пригадую, у той же час я подумала: «Яка непереконлива потреба! І все ж вона для нього важлива».

Отже, я молилася з ним і під час молитви мені стало смішно. У голові майнуло: «Я молилася з багатьма алкоголіками, щоб вони перестали пити, а тут я молюся за цього чоловіка, щоб він міг почати!»

Під час молитви бачила, що він так чи інакше був зворушений молитвою. Через якийсь час я дізналася від його дружини і від нього самого, що він мав дуже серйозну моральну проблему, хоча й не сказав мені, яку саме. Потреба, яку він мав у своєму житті, була насправді значно більшою, ніж ця банальна річ стосовно вживання пива.

Чоловік повністю навернувся до Господа і одержав чудесне внутрішнє зцілення свого духовного життя. Він став людиною глибокої посвяти Господу. Саме так, як Ісус учинив для паралітика, Він зцілив цього чоловіка і фізично, і духовно.

Щодо випадку мого особистого зцілення, то я йшла до Господа, шукаючи духовної допомоги, тому що це справді те, чого прагну. Мої ноги, як ноги паралітика, були деформовані, але саме про душу я турбувалася найбільше. Тут також Господь дав мені чудовий урок. Не потрібно відділяти духовне від фізичного.

Я не просила про фізичне зцілення, тому що думала, що душа значно важливіша. Господь показав мені, що можу просити Його про все. Я також дізналася, що багато наших недуг можуть бути закорінені у хворобі нашої душі.

Попередній запис

Господь – Цілитель

Наступний запис

Слуга сотника (Мт. 8:5-13)