Пастирська турбота і дії, які випереджують укладення Подружжя

Дорогі в Христі, призадумуючись над Святою Тайною Подружжя, ми пізнали, що подружній союз, заснований Творцем і наділений Його законами, завдяки яким чоловік і жінка за нерозривною особистою згодою утворюють взаємну спільність усього життя, за своєю природою призначається для добра супругів та народження і виховання дітей. Ми пізнали також, що на підставі установи Христа правосильне подружжя між хрещеними чоловіком і жінкою є Святою Тайною, якою на зразок бездоганного єднання Христа з Церквою Бог з’єднав їх, немов освячує та зміцнює ласкою Тайни. Ми пізнали також, що істотні прикмети подружжя – це єдність і нерозривність, які в подружжі між хрещеними набувають особливої сили з огляду на Святу Тайну. На підставі подружжя між подругами виникають різні права й обов’язки в тому, що стосується спільности подружнього життя. Одружитись можуть усі ті, яким право цього не забороняє.

Господь Бог, творячи людину, створив чоловіка і жінку й поблагословив їхній подружній союз такими словами: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею» (Бут. 1:28).

Велика це Божа Тайна, її об’явила нам сама природа і втілене Слово Боже. Нею піклується Творець природи. Тайною й Установою подружжя цікавляться усі релігії, усі спільноти й уряди. Церква свята установлює низку пастирських турбот, правил і дії, які випереджують укладення подружжя.

Насамперед Церква наказує, що «душпастирі зобов’язані турбуватись про те, щоб вірні готувались до подружнього стану:

по-перше, через проповідування і катехизу, відповідно пристосовану до молоді і старших, завдяки чому вірні могли б одержати повчання про значення християнського подружжя, про взаємні обов’язки супругів, а також про головне право й обов’язок, які мають батьки – по змозі дбати про фізичне, релігійне, моральне, соціяльне і культурне виховання дітей;

по-друге, через особисте повчання наречених перед подружжям, яке готувало наречених до нового стану».

При укладенні подружжя нареченим наполегливо рекомендується прийняття Пресвятої Євхаристії, яка особливо єднає подругів в одне в Христі Ісусі.

«Після вінчання душпастирі повинні подавати супругам допомогу, щоб ті, вірно зберігаючи і шануючи подружній союз, проводили щораз святіше і досконаліше життя сім’ї».

Партикулярне право кожної Церкви установлює норми щодо іспиту наречених та інших засобів для проведення перевірки перед одруженням, особливо стосовно хрещення і вільного стану. Після їх виконання і старанного дотримання можна укладати подружжя. Свята Церква наказує також, що «душпастирі зобов’язані, залежно від потреб місця і часу, запобігати відповідними засобами всім небезпекам щодо неправосильного і незадоволеного одруження; тому перед вінчанням слід упевнитися, що ніщо не стоїть на перешкоді його правосильному і дозволеному укладанню». Також усі вірні мають обов’язок перед укладенням подружжя виявити відомі їм перешкоди парохові або місцевому єрархові. «Парох, який провів перевірку, повинен негайно автентичним документом повідомити про результат тому парохові, до якого належить благословити подружжя». «Якщо ж після докладної перевірки залишається ще якийсь сумнів про наявність перешкоди, то парох повинен доповісти про це місцевому єрархові».

Парох не може також без дозволу місцевого єрарха благословити подружжя бродяг, подружжя, яке не може бути визнане або укладене згідно з приписами державного права, або подружжя особи, яка зв’язана природними обов’язками щодо третьої сторони чи щодо дітей, які появились з попереднього зв’язку з тією стороною. Без дозволу єрарха парох не може благословити подружжя неповнолітніх, без відома батьків або проти їх волі; не може благословити подружжя особи, якій церковний вирок забороняє переходити до нового подружжя, поки вона не виконає певних умов.

Ось конкретна пастирська турбота і дії Церкви, яка випереджує укладення подружжя. У ній активно – молитвою і ділом – мають співпрацювати всі члени християнської громади та церковної Спільноти. Тоді можемо бути певними про здоров’я і міцність подружжя, родини як першої клітини суспільного, народного й церковного життя.

Про це молімося, над цим працюймо, а Божа благодать буде завжди з нами. Амінь.

Автор: влад. Софрон Мудрий, ЧСВВ

Попередній запис

Подружжя як союз, контракт і як Свята Тайна

Наступний запис

Закони Божі й Церковні в справі Подружжя