Переорієнтація нашого бачення

Дух хоче змінити наші масштаби виміру, посилаючи нам горизонт, і робить нас вільними від невпорядкованих прив’язань до речей цього світу, даючи нам можливість жити тут, на землі, з належною перспективою. Завдяки благодаті Духа нам треба прикидатися, що життя тут, на землі, є чимось більшим, ніж воно є насправді. Нема потреби створювати вигаданий світ, щоб відволікати себе від важких реалій життя.

Ми можемо віч-на-віч зустріти той неприємний факт, що «минає стан світу цього» (1Кор. 7:31), що наше життя подібне до «похиленої тіні» і що воно «сохне, немов та трава» (Пс. 102:12).

Лише завдяки благодаті Духа можемо сказати, як св. Павло: «Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!» (2Кор. 4:16-18).

Дух зміцнює наше серце і відновлює внутрішню природу, даючи нам змогу справді бачити вірою «вічну ваготу слави» майбутнього віку. Дух робить нас здатними бачити і проживати наше життя згідно з невидимим. Слава, приготована для нас, – це не бажаний «пиріг у небі» чи втеча від дійсності тих, кому бракує мужності прийняти життя в повноті, таким, як воно є. Ми пізнали більше. Ми одержали правдиве запевнення, об’явлення, що змінює життя, та істинне пізнання майбутніх речей – цю мудрість неможливо забрати, тому що приходить вона безпосередньо від Духа: «Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього» (2 Кор. 3:18).

Слава, яку споглядаємо, яку пізнали через запевнення Святого Духа, дається нам у Христі Ісусі. Саме споглядаючи Його, ми бачимо свою долю: «Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі» (Фил. 3:20,21).

Розпізнавання знаків часу

Надія на Небо дає людському серцю свободу ясно розуміти знаки часу тут, на землі. Ісус довів, що наше земне життя – випробування; рішення, які приймаємо щоденно, мають значення для вічності.

Він говорить нам у Своєму слові, що «кінець усьому близько» (1Пет. 4:7) і що ми живемо в «останню годину» (1Ів. 2:18). Сам Господь навчає нас, що «Теперішній час, говорить Господь, – це час Духа і свідчення (Пор. Дії 1:8), але також час, помітний «утиском» (1Кор. 7:26) і випробуванням лихом (Пор. Еф. 5:16), що не минає Церкви (Пор. 1Пет. 4:17) й розпочинає боротьбу останніх днів (Пор. 1Ів. 2:18; 4:3; 1Тим. 4:1). Це час очікування й чування (Пор. Мт. 25:1-13; Мр. 13:33-37)!.

Церква живе між двома приходами Христа. Уперше Він прийшов як ягня, яке мало бути віддане в жертву за нас, щоб відкрити нам вхід у Царство Боже. Але Він «прийде знову в славі судити живих і мертвих»[1]. Усім нам призначено стати перед судом. Коли Він повернеться в славі, то «висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога» (1Кор. 4:5).

Дух не лише хоче дати нам упевненість у прихід Христа в славі, але Він також готує нас до цього дня. Зараз Він хоче відкрити нам правдивий стан нашого серця і показати темряву, що живе там, – приховані цілі, які повстають проти Бога, та пред’явити Своє повне право на нас. Дух хоче, щоб усе заховане стало явним тепер, щоб ним зайнятися, його приборкати й умертвити ще до настання того дня, коли наші серця будуть відкриті для всіх так, як вони відкриті зараз для Бога, від якого ніщо не може сховатися: «І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!» (Євр. 4:13).

Дух дає нам відвагу постати перед лицем неминучої смерті, а також «відвагу на день судний» (1Ів. 4:17). Він бере під контроль страх, замінюючи його духом «сили, і любови, і здорового розуму» (2Тим. 1:7).

Ми стаємо здатними відпускати, віддавати своє життя як дар для інших. Ми знаємо, що нам дано право «дітьми Божими стати» (Ів. 1:12), отже, ми зберігаємо спокій; ведені живою вірою, віддаємо своє майбутнє в руки люблячого Отця.

Як дитина Божа, що скуштувала добра майбутніх благ, я твердо знаю, що, попри те, що говорить мені світ, «життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Лк. 12:15). Дух хоче відкрити небесні скарби кожному людському серцю, щоб ми могли зрозуміти, що насправді цінне й тривале. Усе наше майно, гроші і земні скарби проминуть; тільки «Слово Господнє повік пробуває» (1Пет. 1:25). Силою Духа ми можемо протистояти спокусам і брехні диявола, який грає на наших страхах та невпевненості і неправдою змушує нас повірити в те, що знайдемо безпеку у володінні та накопиченні речей. Натомість ми можемо протистояти диявольським планам, як це робив Ісус: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Мт. 4:4).

У свободі й під захистом Духа ми можемо навчитися жити мудро, «багатіючи в Бога» (Лк. 12:21). Дух звільнив мене, щоб буквально прийняти слова Ісуса: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Мт. 6:19-21).

Ісус просить, щоб ми були мудрими інвесторами. Якщо ми приймемо слова Ісуса і вкладемо їх у Небесне Царство, то наші серця послідують за ними. Якщо наші серця будуть у Небі, то будемо жити тим життям на землі, до якого закликає нас Ісус.

Якщо я глибоко в серці знаю, що Бог – мій Отець, що Він безмежно мене любить, то моє теперішнє і майбутнє забезпечені: «…навчився я бути задоволеним із того, що маю. Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку» (Фил. 4:11,12). Я звільнений, щоб любити інших. Саме це Дух хоче породити в нас тепер. Він хоче дати нам свободу любити так, як любив Христа.

Пам’ятати поставлене на карту

Дух хоче вести нас до життя, яке підготує до зустрічі з Господом. Він хоче, щоб ми чітко розуміли неминучий вибір, що стоїть перед кожним із нас. К. Льюїс подає яскравий опис того, що принесе з собою той день: «Зрештою, той Лик, що являє собою насолоду чи жах всесвіту, буде звернутий до кожного з нас, виявляючи одне або друге: даруючи невимовну славу або болісний сором, який неможливо зцілити чи приховати… Ми ходимо кожного дня по лезу бритви між цими двома нечуваними можливостями».

У Царстві Божому нема жирних котів

Доктор Дан Геффернан був учасником реколекцій для чоловіків у 1982 році. Він поїхав туди зі щирим бажанням почути слово від Господа. Основна тема реколекцій була: «Христос – Господь». Проповідники закликали чоловіків до чесної оцінки свого життя у світлі покликання Христа радикально служити Царству Божому.

Коли Дан розважав над проповідями, то почув дуже просте, зрозуміле слово від Господа: «Ти, Дане, жирний кіт. У Моєму Царстві нема місця для жирних котів». Слово прозвучало для нього дуже переконливо. Дан поділився ним із іншими чоловіками – учасниками реколекцій. Він поїхав звідти з переконанням, що Господь хоче переміни в його житті.

Дан завжди був милосердним до бідних. За кілька років до того він допоміг заснувати безкоштовну медичну клініку біля свого будинку в Мічіган. Але відколи переїхав до іншого міста, більше безпосередньо з бідними не працював. Після реколекцій щодня протягом тижня Дан просив Господа показати йому, що Бог хоче, щоб він робив.

Упродовж наступних семи днів троє людей, незалежно один від одного, приходили до нього з пропозицією подумати над тим, щоб пожертвувати час, талант і кошти на потреби бідних та на служіння в’язням. Дан вірив, що Господь промовляє до нього через цих людей. Отже, 1982 р. він започаткував безоплатну медичну клініку поблизу свого дому в Упсіланті в Мічігані.

Він набрав працівників-добровольців і в місцевій школі, яка тимчасово стала клінікою, організував безкоштовне медичне обслуговування щонеділі протягом року. Першого року в середньому було 15 пацієнтів на тиждень. З того часу клініка перейшла в інше приміщення і тепер обслуговує близько 5 тисяч людей на рік. З того часу клініка під назвою «Надія» розвинулася в безкоштовну стоматологічну клініку, їдальню, безплатну пральню «Перемо з турботою», притулок для подорожніх, ресторан-кафе «Оаза», центр допомоги ув’язненим, що розпочався 1984 р., і безплатні курси здорового способу життя, спрямовані на те, щоб допомогти бідним відновити почуття власної гідності і надії в житті.

Дан відгукнувся на натхення Духа. Дух надихав його вийти з зони комфорту. Господь жадав більше від Дана: більше його часу, грошей, ресурсів, щоб будувати Своє Царство. Дан сказав «так» натхненню Духа і зробив свій вклад у Царство, у ті речі, якими мав займатися згідно з волею Божою. Цей внесок зродив свій плід з подостатком, плід, що розквітне у вічність.


[1] Нікейський символ віри.

Попередній запис

Чоловік з останнього ряду

Наступний запис

Висновок