Але бажаючи не цим тільки сказаним переконати тих, хто любить вправлятися в словах Божих, ми розкриємо свій предмет з багатьох ще інших сторін. Даниїл, наприклад, каже: «І врятуються від руки його тільки Едом, Моав і велика частина синів Аммонових» (Дан. 11:41). Аммон і Моав, сини Лотові, народжені від дочок (Бут. 19:37-38), яких потомство триває досі. І Ісая каже: «І полетять через плечі филистимлян на захід, пограбують усіх дітей Сходу; на Едома і Моава накладуть руку свою, і діти Аммона будуть підданими їм» (Іс. 11:14).
Отже, явившись у ті часи, антихрист піде війною, і опанувавши на полі битви три роги з десяти і викоренивши їх, тобто Єгипет, Лівію і Ефіопію (див. Дан. 11:43), узявши полон і здобич, коли підкоряться йому і інші роги, зазнавши від нього шкоди, почне надиматися серцем і, володіючи усією вселеною, почне звеличуватися над Богом. Перший його напад буде на Тир і Веріт і навколишню країну. І узявши спершу ці міста, в інших він вселить страх, як каже Ісая: «Посоромся, Сидоне; бо ось що каже море, сила морська: “як би не мучилося я пологами і не народжувало, і не виховувало юнаків, не вирощувало дівчат”. Коли звістка дійде до єгиптян, здригнуться вони, почувши про Тир» (Іс. 23:4-5).
Коли це станеться, улюблений, і три роги будуть ним повержені, він виявлятиме себе Богом, як передбачив Єзекиїль: «За те, що піднеслося серце твоє і ти говориш: “я бог» (Єз. 28:2). Так само і Ісая: «А говорив у серці своєму: “зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горі у зібранні богів, на краю півночі; зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього”. Але скинутий у пекло, у глибини пекельні» (Іс. 14:13-15). Так і Єзекиїль каже: «Чи скажеш тоді перед твоїм убивцею: “я бог”, тоді як у руці того, хто уражає тебе, ти будеш людина, а не бог?» (Єз. 28:9).
Отже, коли з наведених вище місць відкрилося і коліно, з якого вийде антихрист, і ялення його і погибель, і ім’я таємничо зазначене, то подивимося що він робитиме. Він призве до себе увесь народ іудейський від усіх країн, в яких він розсіяний, приймаючи їх собі як власних чад, обіцяючи їм повернути їх землю і відновити їх царство і народ, щоб вони вклонилися йому як богові, як каже пророк: збере усе царство своє від сходу сонця до заходу; ті, яких кликав і яких не кликав, підуть з ним. І Єремія також, вживаючи притчу, каже про нього так: «Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму» (Єр. 17:11).
Справі нашій не пошкодить, якщо ми покажемо хитрість цього птаха, і що недаремно пророк так виразив свою думку, споживши порівняння з твариною. Бо куріпка, будучи пихатою твариною, коли побачить зблизька гніздо іншої куріпки, що має пташенят, як скоро та їх відлітає для пошуку корму, наслідуючи чужий голос, закликає до себе пташенят. А ці, гадаючи, що це є їх справжня мати, збігаються до неї. І вона гордиться чужими дітьми як своїми. Коли повернеться справжня мати і закричить власним голосом, упізнавши її, пташенята, залишивши обманщицю, біжать до справжньої мати. Таким же точно образом, додаючи це до антихриста, пророк каже про нього, що він призве до себе рід людський, стараючись чужих зробити своїми і обіцяючи усім звільнення, тоді як сам себе не може врятувати.
Цей, зібравши до себе звідусіль невіруючий народ, почне, за їх переконанням, гнати святих, ворогів і суперників тих невіруючих, як каже апостол і євангеліст: «Суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені» (Лк. 18:2-5).
Суддею неправедним, який Бога не боїться і людей не соромиться, Спаситель, без сумніву, називає антихриста – сина диявола і знаряддя сатани. Бо він почне, запанувавши, звеличуватися над Богом, не боячись Бога і не соромлячись Сина Божого, Судді всіх. Іменуючи ж вдову, що живе в місті, яке означає самий Єрусалим, який дійсно став овдовілим, залишений досконалим і небесним женихом – Богом. Вона називає його суперником своїм, а не Спасителем, не послухавши сказане Єремією пророком: за те, що вони не повірили істині, тоді говоритиме «людям цим і Єрусалиму дух хиби» (Єр. 4:11). Подібно і Ісая: «За те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним, наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі – царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх» (Іс. 8:6-7). Під образом царя пророк розуміє антихриста, як каже і інший пророк: «І буде Він мир. Коли Ассур прийде у нашу землю і вступить у наші палаци» (Мих. 5:5).
Так само і Мойсей, передбачаючи, що народ хоче відкинути істинного Спасителя світу і вдатися до хиби, обравши земного царя і відкинувши небесного, каже: «Чи не приховано це в Мене? чи не запечатано в сховищах Моїх? У Мене помста і нагорода, коли похитне нога їх» (Втор. 32:34-35). Таким чином в усьому вони (іудеї) спіткнулись, виявившись ні в чому не згодними з істиною: ні в ставленні до закону, оскільки стали його злочинцями; ні в ставленні до пророків, бо убили пророків; ні в ставленні до голосу євангельського, бо зрадили Самого Спасителя; не повірили і апостолам, бо і їх гнали; усюди стали зловмисниками і зрадниками істини, виявилися богоненависниками, а не боголюбцями. Вони в той час, скориставшись випадком, проситимуть собі помсти в людини смертної, повставши на рабів Божих. А він, піднісшись проти них, почне посилати укази на святих, щоб усюди убивати тих, хто не захоче його шанувати і поклонятися йому як Богу.