ЕМАНСИПАЦІЯ І НОВІ ФОРМИ РАБСТВА
Я зупинюся на кількох загальних поняттях сексуальности, котру розуміємо як інтимні унікальні взаємини двох партнерів протилежної статі в межах християнських цінностей. Я не маю наміру поглиблювати біологічний, нейрофізіологічний чи гормональний аспект, а також похідні проблеми, що стосуються багатьох чутливих струн нашого суспільства.
Лише одне нагадування – щодо релігійних приписів, які визнають здійснення сексуальности в межах подружжя: попри те, що дівчата вже не виходять заміж у 16 років, а чоловіки не одружуються в 20, як було ще століття тому, це нагадування вказує на можливі негативні наслідки (небажана вагітність тощо), та передусім наголошує на цінностях і спонукає до роздумів, а кожна подружня пара нехай уже бере всю відповідальність на себе. Сексуальний потяг, який по-особливому проявляється в різні періоди життя, необхідно помістити в рамки певного проекту.
Рівність статей перетворила сексуальну зустріч на спільний вибір, який поважає гідність жінки, а не стає її завоюванням, як це було колись. Та все ж поступово пом’якшуються специфічні чоловічі та жіночі ідентичності, визначені хромосомами, але сформовані в умовах сучасних культурних взірців.
Наприклад, нині традиційні обряди заручин уже вважають застарілими, на зміну їм прийшла жіноча готовність розпочати спільну «пригоду» чи пошуки. Гедоністичні тенденції перетворили тіло на продукт споживання. Окрім того, бачимо численні спроби «зваблення», які не передбачають материнства чи батьківства. Така зовнішня легковажність передує зникненню внутрішніх цінностей особи. Тож не варто дивуватися, якщо потім, після сексуального захоплення, настає момент порожнечі та розчарування, котрий спонукає чоловіка та жінку до пошуків нових партнерів, які краще відповідатимуть їхнім потребам та очікуванням.
Як у минулому, так і тепер у різних культурах жіноча сексуальність була під непорушним суспільним контролем. Навіть у межах подружжя жінка не могла поводитися вільно, будучи підпорядкованою способу життя чоловіка та його бажанням. Чоловік вимагав задоволення своїх прагнень, не визнаючи за жінкою права на рівність. Вона була об’єктом бажання і, за винятком придворних середовищ, не могла стати суб’єктом із власними прагненнями.
Те, чого досягнув західний світ, говорить про здобуття свободи – чи це новий спосіб посадити в клітку справжню ефективність? Сексуальність можна сприймати лише як пошук та здійснення – чи вона все ж таки є даром і творінням?
Можливо, саме жінка повинна зробити черговий крок на шляху до емансипації, повертаючи в стосунки біологічну та емоційну специфіку, щоби захистити сексуальність типу «контакт» від сексуальности «захоплення». Альтернативою є лише плутанина, ослаблення та врешті-решт розрив взаємин.
АПЕТИТ
Appetеrе означає «по-справжньому чогось бажати».
Бажання має бути задоволене. У подружжі це задоволення отримують не через статевий акт, а завдяки тисячам різних способів перебування разом: вчинки, жести, діялог, суперечки та сварки. І все це впливає на сексуальне прагнення та задоволення чоловіка і дружини.
Доречно буде порівняти подружню сексуальність із дієтою. Вона лише здається обмеженням, але насправді це сукупність правил, які вимагають зменшення кількости певних продуктів, згідно зі звичками, смаками, можливостями та потребами (фізіологічними або естетичними) людей, котрі їдять за одним столом. Особливо час та спосіб приготування обіду – від закусок до десерту – мають бути предметом турботи і чоловіка, і дружини, щоб усе сподобалося обом. Страви треба не просто з’їдати, а сповна насолоджуватися їхнім смаком, кольором, запахом. Якщо чесно, то смаки чоловіка дещо простакуваті: він надає перевагу пікантним стравам і харчам, які можна швидко з’їсти.
На початку подружнього життя партнери мають неабиякий апетит, але згодом харчування потребує режиму, перетворюючись на дієту.
Сексуальність закоханих осіб знаходить собі імпровізовані місця, будучи спонтанною та хаотичною, а от сексуальність у подружжі спрямована до регулярности, набуваючи ритуального забарвлення, хоч і не має перетворюватися на рутину. Деколи її сприймають як відрив від відпочинку або ж обов’язок. Вона відображає стан складних взаємин. Це доповнення та збагачення діялогу завдяки тілу, засіб для владнання конфліктів, який перевіряє, чи не позостався від багаття лише попіл.
ІГРИ
Еротичні ігри дуже важливі для подружньої сексуальности. Їх не треба розглядати лише з погляду аберації, себто якихось відхилень, адже вони є рефлексом грайливої поведінки дитинства: розум і тіло дозволяють собі перенестися на безлюдний острів, на якому замість ліжка величезний пляж, де можна повилежуватися на піску або ж збудувати пісочний замок.
Згодом подружжя прийме правила гри, яка притаманна лише їм, їхнім рукам, шкірі, емоціям, набуваючи чоловічого активного стилю або ж ніжного жіночого. Жінка чутливіша до ерогенних сигналів, які активуються в її тілі, вона очікує лагідних дотиків, котрі нагадують про одвічні взаємини матері й немовляти, натомість чоловікам властива типово генітальна чутливість.
Це відмінність, яка може сприяти розвитку холодних стосунків, котрі чоловік і дружина з часом «зігрівають», коли краще пізнають власне тіло, тіло партнера та відповідні потреби. Не треба боятися сексуальних фантазій: вони можуть проявитися як казка (нехай і для дорослих) або ж як… огидний анекдот.
Коли ви погано граєте або навіть програєте матч, поразка не має перетворюватися на істеричний розпач. Такий глухий кут може не віддалити, а приблизити партнера. Це означає дозволити собі та іншому, без жодних драм, певну мить розсіяности або паузи, особливо коли вас турбує кашель дитини чи фінансові труднощі в родині.
Саме в таких ситуаціях зміцнюється подружній союз. Фізичний аспект акту поступається багатозначному погляду чи ніжному слову, щоби згодом об’явити відчуття інтимности. Період вагітности, який зобов’язує до максимальної обережности, дозволяє сповна відчути красу цієї інтимности.
ІНТИМНІСТЬ
Повертаючись до аналогії між сексуальністю і харчуванням, інтимність можна назвати основним інгредієнтом. Вона як нектар, що приваблює бджіл, породжуючи невпинну вібрацію їхніх крил при перельоті з однієї квітки на іншу, щоби забезпечити плідність королеви, й надаючи збору нектару ледь не сакрального значення. А людина думає лише про мед!
Інтимність є відродженням, адже виходить за межі стін «я», щоби перетворити частину себе в іншого і прийняти його частину в себе. Жінка, яка вже переживає це сповна під час вагітности, прагне віднайти те саме і в партнері. Чоловік, натомість, обережніший, побоюючись втратити через інтимність контроль над своїми володіннями.
Під час закоханости інтимність переживають в основному як внутрішній вимір, котрий живиться фізичним та психічним контактом. Після одруження вона єднається зі звичаєм перебувати разом, із пізнанням та співпрацею. Однак не треба придушувати попередніх емоційних відлунь, які особливо потрібні жінкам.
Інтимність є закваскою і хлібом подружнього життя: її треба споживати й берегти. Це не прийом їжі чи вимушене співіснування. Її передають із рук у руки, як колись у давнину сусіди обмінювалися закваскою, загортаючи її в тканину разом зі щойно спеченою хлібиною. Це дар і обмін легких дотиків та життєдайних ферментів.
Коли сексуальна зустріч зводиться до простого фізичного контакту, інтимність стає лише показовою, адже тоді йдеться про звичайне «вторгнення» або такий собі «автоеротизм удвох».