Понеділок: Зліченність наших днів/Вівторок: Надмірні зобов’язання

Понеділок: Зліченність наших днів

Яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!… Як. 4:14

Я запросив одновірця Піта Маравіча приєднатись до мене і декількох инших зіграти в баскетбол за день перед тим, як він мав з’явитись на моїй передачі. Це було сміливо. Хоча він звільнився вісім років тому, “Піт-револьвер” був одним з найкращих гравців НБА. Однак він прийняв наше запрошення, і наша сутичка навколо м’яча тривала сорок п’ять хвилин.

Під час перерви я запитав Піта, як він себе почуває. Він відповів: “Просто чудово”. Це були його останні слова. Коли я відвернувся, він важко впав на корт. Він помер за декілька секунд у мене на руках. Причиною був вроджений порок серця, який ніколи раніше не був поставлений як діягноз.

Мойсей написав свою молитву: “Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!”. На перший погляд цей вірш видається дивним. Що знання того, що життя коротке, має спільного з мудрістю? Насправді багато. Якщо ми пам’ятатимемо про вічні перспективи, то чинитимемо згідно з вічними цінностями. Чи погодився б чоловік на позашлюбний любовний зв’язок? Чи дружина принижувала б свого чоловіка за його невдачі? Чи вони обоє присвятили б своє життя на пошуки влади і багатства? Думаю, ні.

Час – це злодій, який вводить в оману вночі, коли ніхто не дивиться. Тому не забувайте жити кожен день для Господа так, ніби це ваш останній день. Усе може статись дуже швидко.

Тільки між нами…

  • Чи ми живемо кожен день так, ніби це наш останній день? Чому так чи чому ні?
  • Що означає “жити, беручи до уваги вічність”?
  • Як я заохочую тебе жити заради речей, що справді мають значення?

Отче, кожен день нашого життя – це дар, і ми не знаємо, коли зробимо свій останній подих. Допоможи нам бути більш обережними, завжди пам’ятаючи про вічність. Амінь.

Вівторок: Надмірні зобов’язання

Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі. Еф. 5:15

Надмірне зобов’язання є вбивцею шлюбу. Коли ви проводите п’ятдесят, шістдесят чи, навіть, сімдесят годин в офісі на тиждень, доглядаєте за новонародженою дитиною, готуєте їсти, відвідуєте вечірню школу, виконуєте роботу по дому і церковні обов’язки, замінюєте розбите скло, розвозите дітей на заняття з футболу, проводите біблійні вивчення, фарбуєте будинок, піклуєтесь про тітку з поламаною ногою… думаю, ви вловили мою думку. Як може чоловік чи дружина прагнути поспілкуватись один з одним, якщо вони надто виснажені, щоб розмовляти? Як можуть вони насолодитись спільною молитвою, якщо кожна їхня хвилина розписана? Як можуть вони отримати задоволення від сексуальних стосунків, якщо кожного вечора вони мріють про те, як якомога швидше заснути?

Декілька років тому наші друзі вирішили розв’язати цю дилему. Вони продали свій будинок і переїхали в дешевший для того, щоб менше часу витрачати на роботу, а більше проводити один з одним і своїми дітьми. Такого вирішення ще ніхто досі не чув. Чи вони шкодували про це? Ані хвилини.

Тільки між нами…

  • Чи ти задоволений (а) тривалістю часу, який ми виділяємо для відпочинку, відновлення сил і скріплення стосунків?
  • Чи ми брали на себе забагато зобов’язань останнього тижня чи місяця? Як це відбувалося? Як нам запобігти відбутись цьому знову?
  • Який вид діяльности найчастіше марнує час, який ми могли б провести один з одним і з Богом? Чи можемо ми відмовитись від деяких з них?

Дорогий Небесний Отче, нам легше в житті “робити”, ніж “бути”. Пробач нам наші невідповідні цінності і безтурботне життя, покажи нам, в якому порядку нам розставити наші пріоритети. Амінь.

Попередній запис

Неділя: Наша магічна ніч

Наступний запис

Середа: Різдвяні спогади/Четвер: Щоденні моменти